Лікувальні властивості імбиру
Сьогодні багаторічна бульбова рослина імбир росте на Цейлоні, в Японії, Індії, Китаї, в Центральній частині Америки. Він відноситься до прянощів. До Європи ця спеція потрапила зі Сходу.
Батьківщиною імбиру вважаються країни Південної Азії. В кулінарії і в народній медицині використовують коріння імбиру. Ще 3000 років тому було відомо про лікувальні властивості рослини, так і в Україні корінь імбиру відомий з незапам’ятних часів.
Його додавали в багато страв. У цій статті ми хочемо розповісти про його корисні властивості. Лікувальні властивості кореня імбиру: бореться з простудними захворюваннями; стимулює та покращує імунну систему, надає свіжість подиху; покращує репродуктивну функцію; зміцнює ясна; покращує роботу шлунково-кишкового тракту: деякі захворювання шлунково-кишкового тракту, такі як метеоризм, спазми шлунка, діарея можна полегшити за допомогою кореня імбиру; полегшує деякі захворювання серцево-судинної системи, такі як атеросклероз, тромбоутворення, загустіння крові; знижує рівень холестерину в крові; знижує показники цукру в крові; знижує схильність до утворення тромбів у крові, розріджує кров; стабілізує тиск, що благотворно позначається при захворюваннях гіпертонії; ефективно бореться з паразитами, не дарма при споживанні рибних ролів подають маринований імбир; має антимікробні та протизапальні властивості; ефективно бореться з простудними захворюваннями, що важливо при проведенні профілактики; відмінний природний антиоксидант; покращує обмін речовин.
Імбир протипоказаний: при вживанні в сукупності з деякими лікарськими препаратами, дія яких спрямована, наприклад, на розрідження крові, зниження кров’яного тиску або при вживанні з ліками, призначеними при цукровому діабеті (зверніть увагу, що при прийомі будь-яких лікарських препаратів варто проконсультуватися з фахівцем, щоб дізнатися, наскільки імбир сумісний з ними); протипоказаний при будь-яких проблемах, пов’язаних із запаленням шлунка або кишечнику, наприклад, при виразці шлунка або гастриті, а також при різних запаленнях слизової системи; при вагітності; при алергії на імбир і деякі ефірні масла, що містяться в його складі; при цирозі, гепатиті C, геморої, патології серця імбир може призвести до ускладнення захворювань, а у людей, у яких виявлені камені в жовчних протоках, ця пряність може викликати рух каменів, викликаючи сильні болі.
При температурі імбир може ще більше підвищити йому небажано вдаватися до використання. Діям дітям до двох років всі прянощі, в тому числі імбир, приймати не рекомендується. Склад корисних властивостей імбиру пояснюється його багатим складом. Корінь імбиру містить мало вітамінів, але відрізняється високим вмістом ряду мінеральних елементів.
Перераховувати речовини, які входять до складу цієї рослини, можна дуже довго. Можна виділити наступні: фосфор, магній, калій, кальцій, хром, алюміній, кремній, нікотинова кислота, лінолева кислота, холін, каприлова кислота, вітамін C, жири, холін, аспарагін. Основний хімічний склад імбирного кореня: магній – 184 мг, аскорбінова кислота – 12 мг, фосфор – 148 мг, залізо – 11,52 мг, нікотинова кислота – 5,2 мг, натрій – 32 мг, цинк – 4,73 мг, калій – 1,34 мг. Також у ньому є багато амінокислот, які необхідні для організму. На відміну від усіх інших овочів, характеризується вмістом специфічних насичених жирних кислот: лауринової 12:0 (в 100 г – 0,041 г), каприлової 8:0 (0,007 г), а також міристинової 14:0 (0,019 г) та пальмітинової 16:0 (0,125 г); містить досить рідко зустрічаються мононенасичені жирні кислоти – омега-7 пальмітолеїнову кислоту 16:1 (0,022 г) і омега-11 гадолеїнову кислоту 20:1 (0,007 г).
Корінь імбиру накопичує значні кількості свинцю (в 100 г – 26% добової норми), а також містить стронцій (2%) і дуже рідкісний метал – іридій (в 100 г – 0,06 мкг, його біологічна роль не встановлена). А вміст пуринових основ в 100 г становить 4% добової норми.
Основний склад поживних речовин імбиру (на 100 гр).
