Корінь імбиру корисні властивості.
Загальні відомості. Думаю, багато хто хоча б раз у житті чув про таку відому пряність, як імбир. Цій рослині приписують безліч не тільки кулінарних, але й магічних цілющих якостей. Вважається, що корінь імбиру – це практично універсальний лікарський засіб, що допомагає від багатьох хвороб.
Чи так це насправді і чи правда, що імбирний корінь володіє якимись унікальними властивостями і здібностями. Про це та інше ми поговоримо далі. Однак для початку відповімо на запитання про те, що таке імбир і для чого його використовують, а також зробимо невеликий екскурс в історію, щоб дізнатися все про цю лікарську рослину.
Лікувальний корінь імбиру. Повна назва цієї багаторічної рослини з однойменного сімейства і роду звучить як «Імбир лікарський або аптечний». Крім того, в літературі часто зустрічається таке найменування, як Zingiber officinale, що в перекладі з латинської мови на українську означає Імбир звичайний. У простому побуті, як сама рослина, так і його складові частини, наприклад, листя або кореневище, називають імбиром.
Це рослина «любить» теплі країни і виростає в м’якому кліматі Південної Азії, Австралії, Індонезії, Барбадосу та Індії. У промислових обсягах в наш час рослина культивують переважно в Китаї. У зазначених країнах люди тисячоліттями використовували імбир в лікувальних цілях.
Європейці ж дізналися про те, як на організм людини лікарські властивості імбиру впливають, тільки в середні століття, коли мореплавці привезли дивовижну пряність у Старий світ. Примітно те, що імбир потрапив в Європу в страшний час, коли лютувала чума, і нове заморське рослина відразу ж стали використовувати в лікуванні цієї смертельної хвороби.
За це рослина люди готові були заплатити шалені гроші, хоча на той момент мало хто дійсно знав, що робити з коренем імбиру і як його використовувати у лікуванні. В наш час імбир не здає своїх позицій і все ще затребуваний, як у кулінарії, так і в медицині, причому не тільки в народній, але й в офіційній. Культивують цю рослину, як ми вже згадували вище, переважно в Китаї, а також в країнах Південно-Східної Азії.
В наших широтах можна придбати як свіжі коріння або бульби рослини, так і сушений в цукрі або маринований імбир. У кулінарії імбир використовують у молотом вигляді, він надає страві тонкий пряний смак і аромат. Однак у країнах, де росте рослина, застосування порошку з імбирного кореня зведено до мінімуму.
Оскільки жоден порошкоподібний екстракт навіть найвищої якості не зможе зрівнятись за своїми смаковими і ароматичними характеристиками зі свіжим продуктом. Таку приправу, як імбир, додають у м’ясні та рибні страви, салати, соуси і напої. В маринованому вигляді імбир використовують як закуску, яку подають до японського національного блюда суші.
Вважається, що без цієї прянощі смак багатьох улюблених страв буде не таким яскравим і насиченим. Крім того, імбирний порошок, як і корінь у свіжому вигляді, додають у напої. Наприклад, у чай, який, до речі, вважається не тільки смачним і тонізуючим, але і лікарським напоєм.
Отже, які корисні властивості в імбирі та яке дію на організм людини надає ця рослина? Корисні властивості імбиру. Як відомо, у кожної медалі є дві сторони, і імбир не виняток. Навіть у найкориснішого продукту є свої плюси і мінуси.
Тому давайте детально розберемося в тому, які шкідливі, а які корисні властивості має імбир. Мабуть, варто починати з розгляду хімічного складу рослини, який допоможе пролити світло на корисні властивості кореня імбиру. Корінь імбиру, користь і шкода для організму. Ітак, у чому користь імбиру для організму людини? Давайте почнемо з відповіді на це питання.
У складі кореневища рослини міститься безліч біологічно активних компонентів (за скромними підрахунками дослідників – близько 400 сполук), які зумовлюють лікувальні властивості імбиру. Причому більшість з них міститься в ефірному маслі, яке є основою хімічного складу рослини. У свою чергу, головними компонентами імбирного масла є такі органічні сполуки, як: Альфа- і β-цінгіберени, зингиберени і сесквітерпени – це речовини, що належать до обширного класу терпенів, головною відмінністю яких є наявність у їх складі вуглеводнів, а також кетонів, альдегідів і спиртів.
Їх повсюдно використовують у парфумерії як закріплювачів запахів, а також у фармакології при виробництві деяких лікарських засобів, наприклад, антигельмінтних медикаментів. Ліналоол – це органічний спирт, на основі якого отримують ліналілацетат (ефір з ландышевым запахом), що також використовується в косметичній галузі у вигляді ароматичної віддушки. Камфен – це монотерпен вуглеводень природного походження, який відіграє важливу роль у багатьох галузях промисловості, оскільки є посередником при отриманні камфори.
Бісаболен – це ще один представник класу терпенів, хімічні характеристики якого, а саме аромат, знайшли застосування у парфюмерній галузі. Цинеол або метанова окис (також відома під застарілим назвою евкаліптол) – це терпен моноциклічний, що входить до складу антисептичних, а також відхаркувальних засобів, які використовуються в медицині для лікування ГРЗ і ГРВІ. Крім того, це з’єднання є компонентом деяких синтетичних ефірних масел, тобто вироблених штучним шляхом.
Борнеол – це спирт, який, як і камфен, використовують у процесі синтезу камфори, яку в свою чергу широко використовують у медичній галузі, а також у парфумерії. Цитраль – це речовина, що представляє собою альдегід (спирт, у складі якого відсутня воднева складова). Даний спирт знайшов широке застосування у парфумерній галузі в якості аромату, а також у харчовій промисловості, як ароматизатор, а у фармакології – як компонент протизапальних та антисептичних лікарських засобів.
