Циметидин: інструкція із застосування, ціна і аналоги
Виразка шлунка є одним з найпоширеніших захворювань шлунково-кишкового тракту, при якому використовують цілий комплекс препаратів. Циметидин також застосовується для усунення подібних патологій, так як відрізняється ефективністю. Незважаючи на це, перед початком лікування даним медикаментом важливо ознайомитися з інструкцією.
Як діє Циметидин
Циметидин відноситься до групи блокаторів гістамінових Н2-рецепторів першого покоління. Латинська назва – Cimetidine. В даний час препарат не застосовується для лікування, так як на ринку представлені вдосконалені аналоги 5 покоління. Однак Циметидин вважається класикою в лікуванні виразкової хвороби шлунка.
Принцип дії медикаменту полягає в придушенні секреторної функції, в результаті чого соляна кислота виробляється в меншій кількості.
При таких умовах відбувається загоєння слизової оболонки шлунка. При зниженні вироблення соляної кислоти збільшується рівень рН, при якому активізуються захисні механізми.
Відбувається вироблення слизу, що сприяє прискоренню процесів регенерації.
Циметидин – препарат, що знижує секрецію соляної кислоти
Додатково препарат впливає і на симптоми алергії, позбавляючи від них. Особливо ефективні блокатори Н2-рецепторів при кропивниці, так як відбувається усунення висипань і сверблячки. При лікуванні препаратами першого покоління слід врахувати їх вплив на секрецію деяких гормонів.
Циметидин здатний надавати антиандрогенну дію, усуваючи надмірну вироблення тестостерону. У той же час ліки стимулює секрецію пролактину, що слід враховувати особам з наявністю гормональних пухлин.
Склад і форма випуску
Препарат випускається у вигляді таблеток, активним компонентом яких є циметидин. Допоміжні речовини:
- лактозимоногідрат;
- крохмаль пшеничний;
- повідон;
- натрію крохмальгліколят;
- тальк;
- магнію стеарат;
- еудражіт;
- титану діоксид;
- макрогол 6000;
- макрогол 400;
- барвники Е172 і Е132;
- гліцерин;
- етанол;
- ацетон;
- ізопропиловий спирт.
Після потрапляння в шлунково-кишковий тракт активний компонент швидко всмоктується через слизову оболонку, виводиться через нирки з уриною в незмінному вигляді.
В яких випадках призначають препарат
Циметидин застосовують для лікування виразкових уражень шлунка та 12-палої кишки. Препарат показаний не тільки для терапії, але і для профілактики загострень. Його також призначають при ерозивно-гастриті, диспепсичних розладах, голодних болях в шлунку і печії. Ліки ефективно при гіперсекреції соляної кислоти, спровокованої різними захворюваннями.
Циметидин застосовують для прискорення рубцювання виразки шлунка
Препарат використовують в комплексному лікуванні кропив’янки, порушень функції підшлункової залози, а також при аутоімунному артриті. Активний компонент покращує травлення при панкреатиті, гастродуоденіті і рефлюкс-езофагіті, позбавляючи від больового синдрому.
Даний лікарський засіб нерідко призначають в післяопераційний період з приводу виразки шлунка. При цьому знижується ймовірність виникнення кровотечі та прискорюється загоєння слизової оболонки в місці втручання.
Протипоказання
Блокатори гістамінових Н2-рецепторів першого покоління не можна призначати для лікування дітей молодше 14 років.
Крім того, приймати подібні медикаменти заборонено при порушенні функцій нирок і печінки.
Під час вагітності та в період лактації ліки не призначають, так як активний компонент легко проникає через плаценту, а також в незначній кількості може бути присутнім в грудному молоці.
Увага! Не слід приймати даний препарат при пролактинома гіпофіза – доброякісної пухлини головного мозку, так як можна спровокувати ряд наслідків.
Медикамент не можна поєднувати з наступними групами препаратів:
- антацидними;
- гіпоглікемічними;
- антидепресантами;
- антикоагулянтами;
- нестероїдними протизапальними;
- блокаторами кальцію;
- глюкокортикостероїдами;
- анестезуючими;
- антигельмінтними;
- інгібіторами фосфодіестераз;
- бета-адреноблокаторами;
- імунодепресантами;
- гормональними.
Даний засіб погано поєднується з іншими ліками і при спільному прийомі може вплинути не тільки на швидкість всмоктування діючих компонентів, але і на виникнення небажаних побічних реакцій з боку організму.
Препарат призначається з особливою обережністю при наявності захворювань серця і судин, а також кровотворної системи. При імунодефіцитних станах ліки застосовують для терапії тільки в крайніх випадках. Пацієнтам похилого віку дозування підбирають особливо ретельно, так як високий ризик виникнення негативних симптомів з боку свідомості.
Головлікар: “Зарості папілом під пахвами і на шиї означають почалася ранню ….
При болях в серці приймати Циметидин не рекомендується
Препарат застосовують тільки після проведення ендоскопічного дослідження шлунка і при відсутності злоякісних пухлин шлунково-кишкового тракту. Під час лікування важливо контролювати стан кровотворної системи і печінки, так як тривалий прийом може спровокувати патологічні зміни.
Увага! Різко кидати прийом цих ліків ні в якому разі не можна, так як відбувається синдром Рикошету, тобто виникає гіперсекреція соляної кислоти, що може спровокувати рецидив виразкової хвороби.
Як правильно приймати Циметидин
Курс лікування і дозування медикаменту встановлює тільки лікар. Таблетки слід приймати під час їжі 3 рази на день, запиваючи достатньою кількістю води. Подрібнювати Циметидин не рекомендується. Курс лікування варіюється від 14 днів до декількох місяців. Прийом таблеток припиняють не відразу, слід поступово знижувати дозування для запобігання синдрому відміни.
Близько 10 років тому почалися проблеми зі шлунком. Були присутні постійні голодні болі і відчуття печіння в ділянці живота. Поставили діагноз еритематозна гастродуоденопатія, що простими словами означає гастрит. Я не стала дотримуватися особливої дієти, так як на той момент не думала, що варто зациклюватися на даному діагнозі.
Позбавлялася від симптомів за допомогою аналогічного препарату (блокатора гістамінових Н2-рецепторів). Поки приймала таблетки, неприємних відчуттів в шлунку не було, але як тільки закінчила лікування, всі мої болі повернулися. Вже після цього довелося звернутися до гастроентеролога, який провів повторну діагностику і призначив комплексну терапію.
Після закінчення курсу відчула результат, болі відступили. Не рекомендую нікому займатися самолікуванням!
Небажані реакції
При лікуванні медикаментозними засобами першого покоління можуть виникати такі симптоми:
- відчуття тяжкості в шлунку;
- нудота;
- блювота;
- порушення стільця;
- підвищене газоутворення;
- печінкова колька;
- сонливість;
- запаморочення;
- галюцинації;
- депресивні розлади;
- головний біль;
- зниження статевого потягу;
- неврозоподібні розлади;
- набряк Квінке;
- дерматити;
- порушення ерекції;
- збільшення молочних залоз у чоловіків;
- порушення серцевого ритму;
- зниження артеріального тиску;
- порушення сечовипускання;
- болі в нирках;
- випадіння волосся;
- болі в м’язах і суглобах.
На тлі лікування препаратом може виникати сонливість.
На тлі прийому даних таблеток у жінок з фіброзно-кістозною мастопатією (при підвищенні пролактину) можуть посилюватися неприємні симптоми з боку молочних залоз (відчуття тяжкості, болю, напруги, виділення із сосків).
Умови реалізації і ціна
На даний момент Циметидин вважається застарілим препаратом і не випускається. Кілька років тому його вартість варіювалася від 30 до 40 грн за упаковку з 20 шт. Медикамент можна було придбати за рецептом.
Ефективні аналоги циметидину – таблиця
Схожі за дії ліків – фотогалерея
Фамотидин не можна приймати під час вагітності та в період лактації 
Ранитидин може призначатися дітям з 12 років 
Квамател може спровокувати сухість у роті
Як не слід лікувати шлунок – відео
Циметидин – препарат, який з’явився на ринку одним з найперших серед інших представників групи блокаторів гістамінових Н2-рецепторів. На даний момент такий медикамент не призначають. Для лікування застосовують більш сучасні аналоги, які схожі за дією, але мають менше побічних ефектів.
Циметидин – інструкція із застосування
Прийом препарату Циметидин здатний гальмувати гістамінну опосередковану і базальну кіслопродукцію у пацієнтів, які страждають дуоденальною виразкою. Він не має сильного впливу на карбахолінову гіперсекрецію, може знижувати концентрацію Н+ і обсяг шлункової секреції, також гальмувати секрецію пепсину, при цьому, не впливаючи на його концентрацію. Ліки допомагають посилити захисний механізм слизової оболонки шлунка, прискорюючи її загоєння в разі пошкоджень, які пов’язані з дією на неї HCl, в тому числі загоєння шлунково-кишкових кровотеч і рубцювання стресових ран. Все це відбувається через утворення великої кількості шлункового слизу і концентрації в ній глікопротеїнів, а також через стимуляцію секреції гідрокарбонату слизової оболонки шлунка, швидкої регенерації та ендогенного синтезу в ній Pg.
Завдяки застосуванню ліків зменшується концентрація цитохрому Р450 і сильно пригнічується анілінгідроксілазная активність монооксигеназ печінки.
Він не здатний впливати на адренорецептори і надавати будь-якого місцевоанестезуючого дії.
У разі кропив’янки не робить блокуючого дії на Н2-гістамінові рецептори в шкірних кровоносних судинах, які в деякій мірі відповідальні за розвиток запальних реакцій.
Крім того, Циметидин здатний блокувати дигідротестостерон і викликати транзитне підвищення концентрації пролактину. Терапевтична дія медикаменту після прийому всередину близько 300 мг спостерігається через одну годину і триває близько п’яти годин.
Циметидин – свідчення
Циметидин призначений для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, рецидивних післяопераційних виразок, його застосовують для профілактики і терапії ушкоджень виразкового характеру слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, включаючи стресові і лікарські виразки. Ефективний препарат у лікуванні рефлюкс-езофагіту, печії, пов’язаної з такими хворобами, як гіперхлоргідрія, синдром Золлінгера-Еллісона, системний мастоцитоз, поліендокринний аденоматоз, а також з його допомогою лікують ерозивний гастрит, кровотечі верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, включаючи післяопераційні. Прийом даного засобу проводять у разі аспіраційного пневмоніту. Часто його використовують як додаткову терапію при недостатності ферментів підшлункової залози, кропив’янці гострої форми, при ревматоїдному артриті.
Циметидин – застосування
Препарат приймають всередину до прийому їжі або після нього. У разі виразки шлунка і дванадцятипалої кишки загостреної форми призначають прийом ліків щодня всередину близько 800 мг, бажано перед сном.
Можна прийом розділити на два рази, тоді під час сніданку приймають 400 мг і 400 мг перед сном.
Доза Циметидину не повинна перевищувати 2,4 г на день, іноді для лікування патологічних гіперсекреторних станів призначали близько 12 г на день.
Перший курс лікування триває 1 місяць, лікування виразкової хвороби шлунка триває близько 6 тижнів. З метою профілактики при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки приймають всередину до 400 мг ліків.
Для лікування рефлюкс-езофагіту призначають 400 мг Циметидину всередину до 4 разів на день під час прийому їжі і на ніч. Тривалість лікування становить приблизно 4-8 тижнів.
З метою профілактики кровотечі і для лікування стресових ушкоджень слизових оболонок шлунково-кишкового тракту інфузійно або внутрішньовенно повільно призначають препарат у дозі 200 мг до 10 разів на день, всередину призначають 200-400 мг ліків через кожні 4-6 годин. Якщо є кровотечі у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту, ліки призначають внутривенно близько 200 мг до 10 разів на день, але, щоб добова доза не перевищувала 1,6-2 мг.
Для лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та різних гіперсекреторних станів призначають прийом ліків до 1,6-2 мг, попередньо розділивши добову дозу на декілька прийомів. У профілактичних цілях аспіраційного пневмоніту ліки призначають внутрішньом’язово 300 мг до проведення загальної анестезії й по 300 мг внутрішньом’язово або внутрішньовенно через кожні 4 години, коли пацієнт починає виходити з загальної анестезії.
Для лікування кропив’янки ліки призначають як допоміжну терапію і вводять внутрішньовенно 300 мг ліків протягом 20 хвилин.
У разі порушення функції нирок Циметидин призначають всередину, залежно від КК. Так, при КК призначають до 15 мл на хвилину, але не більше 400 мг на добу; до 30 мл на хвилину, але не більше 600 мг на добу; до 50 мл на хвилину, але не більше 800 мг на добу.
Також можна призначати внутрішньовенно до 300 мг через кожні 12 годин, у разі необхідності дозу ліків потрібно збільшити до 300 мг через кожні 8 годин, іноді і частіше.
Якщо у пацієнта є супутні порушення печінки, дозу медикаменту необхідно знизити.
Застосування в дитячому віці
При виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки призначають дітям прийом ліків до 40 мг/кг на день, розділивши дозу на 4 прийоми. Приймають під час прийому їжі і на ніч.
При лікуванні гастроезофагеального рефлюксу призначають в 4 прийоми до 40 мг/кг на день; при лікуванні порушення функції нирок призначають ліки до 15 мг/кг на день, а інтервал між введеннями збільшують до 8 годин. Також препарат призначають внутрішньовенно або внутрішньом’язово до 10 мг/кг через кожні 6-8 годин.
Якщо Циметидин вводять внутрішньовенно, його необхідно попередньо розбавити необхідним розчином до потрібного обсягу. Тоді вводити не менше двох хвилин за допомогою ін’єкцій і до 15 хвилин за допомогою інфузії.
Якщо у дитини є порушення функції нирок, дозу препарату необхідно знизити і збільшити інтервал між введеннями.
Циметидин – протипоказання
Препарат не призначають у разі гіперчутливості до одного з його компонентів, також, якщо пацієнт страждає печінковою або нирковою недостатністю, нейропенії. Протипоказаний він вагітним жінкам і в період грудного годування. Обережно необхідно його приймати пацієнтам, які страждають Хст, захворюваннями органів кровотворення, цирозом печінки, в дитячому віці до 16 років.
Циметидин – побічні дії
Іноді під час прийому лікарського засобу можуть проявлятися небажані дії препарату.
У разі їх проявів хворий може відчувати сухість у роті, нудоту і блювоту, у нього може з’явитися діарея і метеоризм, підвищиться активність печінкових трансаміназ, знизиться всмоктування вітаміну B12. Якщо Циметидин різко скасувати, може трапитися рецидив виразкової хвороби.
Також проявляється підвищена стомлюваність, сонливість, запаморочення, парестезія, депресивні стани і галюцинації, плутанина свідомості.
З боку серцево-судинної системи проявляється брадикардія, тахікардія, у разі швидкого введення ліків – аритмія, дуже рідко асистолія, знижується артеріальний тиск.
Іноді в хворих спостерігається лейкопенія і тромбоцитопенія, може виникати агранулоцитоз і панцитопенія, інтерстиціальний нефрит, набряки, може знизитися потенція. З боку алергічних реакцій можуть проявитися шкірні висипання і свербіж, гіперемія, ангіоневротичний набряк. У рідкісних випадках виявляються побічні дії у вигляді імунодепресії, гіперпролактинемії, гінекомастії, міалгії, артралгії, ксеродермії, може знизитися концентрація паратгормону і у пацієнта трапитися випадання волосся.
Циметидин – передозування
У разі передозування може статися пригнічення дихання, проявитися тривожність, брадикардія, рідко тахікардія і сухість у роті. Для лікування симптомів передозування призначають промивання шлунка, при необхідності — лікування гемодіалізом. У такому випадку за пацієнтом ведеться ретельне спостереження, і призначають симптоматичне лікування.
циметидин ціна
Зазвичай вартість різних ліків залежить від форми випуску і країни виробника, препарат Циметидин не є виключенням. Приблизна вартість лікарського засобу Циметидин від 250-284 грн і вище.
циметидин відгуки
За допомогою препарату Циметидин мій чоловік лікувався від виразки шлунка, і хоча лікування не було швидким і вимагало часу та терпіння, результати виправдали себе. Препарат ефективно усуває і лікує симптоми виразкових хвороб.
- Схожі інструкції:
- Гастрацід інструкція із застосування
- Лосек: інструкція із застосування
- Мотониум: опис, відгуки
- Трібукс інструкція, застосування
- Еспумізан: Інструкція, ціни, відгуки
циметидин
склад
До складу препарату входить активний компонент циметидин.
Додаткові речовини: магнію стеарат, повідон, кукурудзяний крохмаль, мікрокристалічна целюлоза, тальк тощо.
Форма випуску
Випускається Циметидин у формі таблеток, капсул і розчину для ін’єкцій.
Таблетки і капсули розфасовані по 10 штук в осередкові упаковки, по 10 упаковок у пачці. Розчин для ін’єкцій пропонується в ампулах.
Фармакологічна дія
Циметидин має противиразкову дію.
Фармакодинаміка і фармакокінетика
Ці ліки є блокатором гістамінових Н2-рецепторів I покоління. При його прийомі пригнічується вироблення соляної кислоти, підвищується pH, що дозволяє знизити активність пепсину.
Лікування циметидином сприяє відновленню захисних механізмів слизової шлунка і загоєнню різних пошкоджень, викликаних впливом соляної кислоти. Це відбувається завдяки підвищенню вироблення шлункового слизу, збільшенню вмісту в ній глікопротеїнів, додатковому стимулюванню секреції гідрокарбонату слизової шлунка тощо.
Крім того, відзначено скорочення концентрації відновленого цитохрому P450, значне пригнічення анілінгідроксілазної активності ферментів печінки. При цьому препарат не впливає на адренорецептори і не проявляє місцевоанестезуючого ефекту.
Під час лікування кропив’янки відбувається блокування гістамінових H2-рецепторів у кровоносних судинах шкірних покривів, частково відповідальних за прояв запальних реакцій. Також для циметидину характерний антиандрогенний ефект, який блокує дигідротестостерон, що призводить до транзиторного підвищення концентрації пролактину — коли препарат вводиться струйно внутрішньо.
Розвиток терапевтичної дії відзначається через годину при умові застосування 300 мг препарату і зберігається не менше 4-5 годин.
В організмі відбувається повноцінне всмоктування з шлунково-кишкового тракту. Метаболізм відбувається головним чином у печінці, в результаті чого утворюються метаболіти: сульфоксид і гидроксиметил циметидин.
Розподіл циметидину охоплює досить широкий простір у тканинах, зв’язок з білками плазми становить майже 20%. Виведення препарату відбувається через нирки в незміненому вигляді.
Показання до застосування
Циметидин зазвичай призначається при:
- загостреннях виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки;
- симптоматичних виразках;
- ерозивно-рефлюкс-езофагіті;
- синдромі Золлінгера-Еллісона;
- печії, пов’язаній з гіперхлоргідрією;
- профілактиці виразкових загострень, ерозивно-виразкових ураженнях верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, рецидивів кровотеч у даній області, післяопераційних ускладнень, системному мастоцитозі, поліендокринному аденоматозі.
Також препарат може призначатися в якості додаткової терапії, наприклад, при недостатності ферментів підшлункової залози, гострих формах кропив’янки, ревматоїдному артриті.
Протипоказання до застосування
Основним протипоказанням до призначення циметидину є наявність підвищеної чутливості до нього і його компонентів.
Побічні ефекти
При лікуванні циметидином можуть виникати негативні явища, що зачіпають різні органи і системи, такі як травна, нервова, ендокринна, серцево-судинна, сечовидільна, опорно-рухова система і кровотворення.
Тому можливий розвиток: нудоти, блювоти, діареї, гепатиту, панкреатиту, жовтяниці, сонливості, стомлюваності, депресії, запаморочення, знервованості, головного болю, гінекомастії, тахікардії, брадикардії, нефриту, міалгії тощо.
Крім того, можуть проявитися різні види алергічних реакцій, наприклад, у вигляді: шкірних висипань, свербежу, гіперемії, ангіоневротичного набряку, мультиформної еритеми, ексфоліативного дерматиту. Також відзначені випадки випадіння волосся.
Інструкція по застосуванню циметидину (Спосіб і дозування)
Як повідомляє інструкція із застосування циметидину, терапевтична схема встановлюється індивідуально.
Дорослим пацієнтам таблетки і капсули призначають у добовій дозі 100-800 мг.
Дозування препарату в ін’єкціях становить 200-400 мг. При тривалих внутрішньовенних інфузіях призначають 50-100 мг/год.
У будь-якому разі, незалежно від виду введення, максимально допустима добова доза становить до 2,4 г для дорослих пацієнтів.
Дітям від 1 року добову дозу циметидину розраховують з урахуванням маси тіла – 25-30 мг/кг, до року – 20 мг/кг.
Передозування
Встановлено, що застосування препарату в дозуванні менше 20 г не призводить до розвитку несприятливих ефектів.
В інших випадках можуть виникати: сонливість, нудота, брадикардія, сухість у роті.
Лікування включає промивання шлунка – в перші 4 години, при необхідності проводять гемодіаліз. Пацієнтам потрібне постійне спостереження і симптоматична терапія.
взаємодія
Під час застосування циметидину з іншими лікарськими засобами виявляються численні лікарські взаємодії.
Особливо необхідно утриматися від поєднання з анальгетиками, протиепілептичними засобами – карбамазепіном, фенітоїном і вальпроатом, препаратами, що впливають на діяльність серцево-судинної системи – аміодарон, Флеканідом, Лідокаїном, прокаїнамідом, пропафеноном, хінідином, бета-блокаторами, деякими блокаторами кальцієвих каналів, антибактеріальними засобами – метронідазолом і Еритроміцином, оскільки Циметидин здатний підвищити їх концентрацію у плазмі.
Прийом з антикоагулянтами підвищує протизгортальний ефект Варфарину і Нікумалону. Також цей препарат підвищує плазмову концентрацію теофіліну і циклоспорину.
Умови продажу
В аптеці Циметидин можна придбати за рецептом, виданим лікарем.
Умови зберігання
Ліки допускається зберігати в прохолодному, темному і сухому місці, недоступному дітям.
Термін придатності
4 роки.
алкоголь
При лікуванні циметидином слід відмовитися від вживання будь-яких алкогольсодержащих засобів. Подібні комбінації можуть підсилити ефект алкоголю і підвищити його зміст у крові.
Ціна циметидину, де купити
Ціна циметидину в українських аптеках варіюється в межах 108-1300 гривень, в залежності від форми і обсягу препарату.
Інформуйте лікаря про появу у вас будь-яких, в тому числі незгаданих у цій інструкції, небажаних реакцій і відчуттів! А також про зміну лабораторних показників на тлі прийому лікарського засобу!
циметидин
- При одночасному застосуванні з антацидами, що містять магнію гідроксид та алюмінію гідроксид, можливо зменшення абсорбції циметидину.
- При одночасному застосуванні з пероральними гіпоглікемічними засобами, похідними сульфонілсечовини, в рідкісних випадках спостерігалася гіпоглікемія.
- При одночасному застосуванні з трициклічними антидепресантами підвищується їх концентрація в плазмі крові, внаслідок пригнічення їх метаболізму в печінці під впливом циметидину.
При одночасному застосуванні з алпразоламом, хлордіазепоксидом, клобазамом, клоразепатом, діазепамом, флуразепамом, нитразепамом, триазоламом підвищується концентрація бензодіазепінів у плазмі крові внаслідок пригнічення їх метаболізму в печінці під впливом циметидину. Можливе посилення седативної дії.
- При одночасному застосуванні підвищується концентрація альфентанілу в плазмі крові.
- При одночасному застосуванні підвищується концентрація аміодарону в плазмі крові внаслідок уповільнення його метаболізму під впливом циметидину.
- При одночасному застосуванні з атенололом описаний випадок розвитку вираженої брадикардії.
- Можливе підвищення біодоступності бензилпеніциліну при одночасному прийомі всередину.
- При одночасному застосуванні з бопіндололом підвищується концентрація бопіндолола в плазмі крові; з бупівакаїном – можливе підвищення концентрації бупівакаїну в плазмі крові; з вальпроєвою кислотою – незначно зменшується кліренс вальпроату, що може мати клінічне значення; з варфарином – можливе посилення антикоагулянтної дії варфарину і підвищення ризику розвитку кровотеч.
- При одночасному застосуванні з векуронію хлоридом посилюються ефекти векуронію хлориду; з верапамілом – посилюються ефекти верапамілу; з галлопамілом – підвищується біодоступність Галлопамілу на 40-50%; з дапсоном – підвищується концентрація дапсона в плазмі крові.
- При одночасному застосуванні з дигоксином можливо як підвищення, так і зниження концентрації дигоксину в плазмі крові.
- При одночасному застосуванні з дізопірамідом є повідомлення про невелике підвищення концентрації дизопіраміду в плазмі крові.
При одночасному застосуванні з дилтіаземом, ніфедипіном підвищується концентрація дилтіазему і ніфедипіну в плазмі крові внаслідок пригнічення їх метаболізму в печінці під впливом циметидину. Можливе посилення ефектів дилтіазему і ніфедипіну.
- При одночасному застосуванні з зальцитабіном підвищується концентрація зальцитабіну в плазмі крові; з зидовудином – зменшується ниркова секреція зидовудину, при цьому його концентрація в плазмі крові практично не змінюється.
- При одночасному застосуванні з індометацином спостерігається деяке зменшення концентрації індометацину в плазмі крові практично без зміни його протизапальної дії.
- У пацієнтів, які отримують карбамазепін, можливо тимчасове підвищення його концентрації в плазмі крові протягом кількох днів після початку прийому циметидину, що може супроводжуватися посиленням побічних ефектів.
- При одночасному застосуванні з карведилолом збільшується AUC карведилола без зміни його Cmax в плазмі крові.
- При одночасному застосуванні з кармустіном посилюється мієлодепресія, виникає ризик розвитку важкої нейтропенії і тромбоцитопенії.
- При одночасному застосуванні зменшується абсорбція кетоконазолу і ітраконазолу з шлунково-кишкового тракту.
- Описаний випадок підвищення концентрації клозапіну в плазмі крові та розвитку токсичної дії при одночасному застосуванні циметидину з клозапіном.
- При одночасному застосуванні з лацидипіном, німодипіном, нізольдіпіном, нітрендипіном, фелодипіном підвищується концентрація в плазмі крові блокаторів кальцієвих каналів.
- При одночасному застосуванні можливе деяке зменшення абсорбції левотироксина зі шлунково-кишкового тракту.
- При одночасному застосуванні помірно зменшується кліренс лідокаїну і підвищується його концентрація в плазмі крові, є ризик посилення побічної дії лідокаїну.
- При одночасному застосуванні з лоратадином підвищується концентрація лоратадину в плазмі крові, посилення побічних ефектів не відзначено; з лорноксикамом – підвищується концентрація лорноксикама в плазмі крові; з мебендазолом – підвищується концентрація мебендазола в плазмі крові та посилюється його ефективність.
- При одночасному застосуванні циметидин може зменшувати побічні ефекти мексилетину на шлунково-кишковий тракт.
- При одночасному застосуванні з мелфаланом підвищується його біодоступність; з метадоном – описані випадки розвитку апное у пацієнтів похилого віку; з метформіном – можливе зменшення кліренсу метформіну, ризик розвитку лактоацидозу.
- При одночасному застосуванні з моклобемідом підвищується концентрація моклобеміду в плазмі крові, посилюються побічні ефекти; з морацизином – підвищується концентрація морацизину в плазмі крові; з морфіном – можливе посилення пригнічуючої дії морфіну на дихання; з небівололом – можливе підвищення концентрації небівололу в плазмі крові.
При одночасному застосуванні з пароксетином можливе підвищення концентрації пароксетину в плазмі крові внаслідок пригнічення його метаболізму і зменшення виведення, виникає ризик посилення побічної дії; з піндололом – можливе збільшення концентрації піндололу в плазмі крові; з пірензепіном – є повідомлення про підвищення клінічної ефективності циметидину; з празиквантелом – значно підвищується концентрація празиквантелю в плазмі крові; з прокаїнамідом – підвищується концентрація прокаїнаміду в плазмі крові і виникає ризик посилення побічної дії, особливо у пацієнтів похилого віку та при порушеннях функції нирок. Це обумовлено зменшенням екскреції прокаїнаміду нирками під впливом циметидину майже на 1/3 і більше.
При одночасному застосуванні з пропафеноном можливе невелике підвищення концентрації пропафенона в плазмі крові і збільшення тривалості QRS.
Циметидин інгібує активність ферментів печінки (в т.ч. ізоферменту CYP2D6), це призводить до пригнічення метаболізму пропранололу і метопрололу. Можливий розвиток гіпотензії, а також посилення побічних ефектів бета-блокаторів, особливо у пацієнтів з порушеннями функції печінки.
При одночасному застосуванні з ріодіпіном підвищується концентрація ріодіпіна в плазмі крові внаслідок уповільнення його метаболізму в печінці під впливом циметидину.
При одночасному застосуванні з рифампіцином підвищується позанирковий кліренс циметидину на 50%, що, мабуть, обумовлено індукцією печінкових ферментів під впливом рифампіцину. Оскільки загальний кліренс не змінюється, вважають, що дана взаємодія має невелике клінічне значення.
- При одночасному застосуванні з сертраліном помірно підвищується концентрація сертраліну в плазмі крові; з сукралфатом – не можна виключити деяке зменшення біодоступності циметидину; з теофіліном – підвищується концентрація теофіліну в плазмі крові внаслідок пригнічення його метаболізму в печінці (переважно N-деметилювання) під впливом циметидину, розвивається токсична дія теофіліну.
- При одночасному застосуванні з терфенадином описаний випадок розвитку шлуночкової аритмії типу «пірует», мабуть, внаслідок інгібування метаболізму терфенадину під впливом циметидину, який є неспецифічним інгібітором ферментів печінки.
- При одночасному застосуванні з феніндіоном посилюється антикоагулянтна дія феніндіону внаслідок уповільнення його метаболізму в печінці під впливом циметидину, який є інгібітором ферментів печінки.
- При одночасному застосуванні з фенітоїном підвищується концентрація фенітоїну в плазмі крові та розвивається токсична дія, дуже рідко – мієлодепресія.
- При одночасному застосуванні з фентанілом можливе посилення ефектів фентанілу; з флекаїнідом – підвищується концентрація флекаїніду в плазмі крові внаслідок зменшення його ниркового кліренсу і метаболізму в печінці під впливом циметидину; з флувастатином – можливе підвищення абсорбції флувастатину; з фторурацилом – підвищується концентрація фторурацилу в плазмі крові на 75%, посилюються побічні ефекти фторурацилу.
- При одночасному застосуванні з хінідином підвищується концентрація хінідину в плазмі крові, виникає ризик посилення побічних ефектів; з хініном – можливе зменшення виведення хініну та збільшення його T1 / 2, ризик посилення побічних ефектів; з хлорамфеніколом – описані випадки розвитку важкої апластичної анемії; з хлорпромазином – є повідомлення про зменшення, а також про підвищення концентрації хлорпромазину в плазмі крові.
- При одночасному застосуванні з циклоспорином не можна виключити деяке підвищення концентрації циклоспорину в плазмі крові; з циталопрамом – можливе підвищення концентрації циталопраму в плазмі крові; з еналаприлом – збільшення T1 / 2 еналаприлу та підвищення його концентрації в плазмі крові.
- При одночасному застосуванні підвищується концентрація в плазмі крові еноксацину (при в / в введенні), флероксацину (при в / в введенні), пефлоксацину (при прийомі всередину); з епірубіцином – підвищується концентрація епірубіцину в плазмі крові; з еритроміцином – циметидин інгібує процес N-деметилювання еритроміцину, тому його метаболізм і кліренс з організму сповільнюються, що призводить до підвищення його концентрації в плазмі крові та можливого розвитку побічних ефектів (нудота, блювота, діарея, відчуття дискомфорту в животі).
Циметидин міститься в 23 лікарських препаратах
Міжнародна назва: Циметидин (Cimetidine)
Лікарська форма: розчин для ін’єкцій, таблетки, таблетки вкриті оболонкою
Фармакологічна дія: Блокатор H2-гістамінових рецепторів. Гальмує гістамін-опосередковану і базальну кислотопродукцію у хворих з дуоденальною виразкою на 95% протягом …
Показання: Виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки, рецидивні післяопераційні виразки, терапія і профілактика виразкових ушкоджень слизової оболонки …
Циметидин інструкція із застосування, ціна, відгуки
Якщо ви вирішили почати приймати препарат Циметидин, обов’язково зверніться до медичного закладу за отриманням призначення на його використання.
Як препарат випускається
таблетки 400 мг
таблетки вкриті оболонкою 400 мг
Хто препарат виготовляє
- Фармалайн Лтд (Ліван)
- Хьюманн Фарма (Німеччина)
- Чунгве Фарма Корпорейшн (Південна Корея)
Фарм. група
Блокатори Н2-гістамінових рецепторів і близькі за дією кошти
З чого проводиться (склад)
Діюча речовина – циметидин.
Міжнародне найменування
циметидин
аналоги препарату
Альтрамет, Апо-Циметидин, беломет, Гістоділ, Йенаметідін, Нейтронорм, Ново-Ціметін, Прімамет, Сімесан, Тагамет, Улкузал, Улькометін, Цемідін, Цігамет, Цімедін, Цімет, Циметидин Ланнахер, Циметидин-Рівофарм
Фармакологічна дія
Противиразковий. Блокує гістамінові H2-рецептори. При прийомі всередину швидко всмоктується. У зв’язку з низькою липофільністю не проникає в ЦНС і не має седативного ефекту.
Пригнічує спонтанну і стимульовану гістаміном, пентагастрином, кофеїном шлункову секрецію; мало впливає на карбахолінову гіперсекрецію (не володіє антихолінергічної активністю).
Не діє на адренергічні рецептори, не робить місцевоанестезуючого дії.
Показання до призначення
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гіперацидність шлункового соку (рефлюкс-езофагіт, гастрит, дуоденіт), синдром Золлінгера – Еллісона, панкреатит, шлунково-кишкова кровотеча.
Протипоказання до застосування
Печінкова і / або ниркова недостатність, нейтропенія, вагітність, годування груддю (слід відмовитися від грудного вигодовування), дитячий та підлітковий вік (до 14 років).
Побічні дії ліків
Головний біль, запаморочення, депресія, діарея, погіршення видільної функції печінки, підвищення рівня печінкових трансаміназ і креатиніну в сироватці крові, біль у м’язах, гінекомастія, прояви антиандрогенного дії, придушення продукції внутрішнього чинника, зниження всмоктування вітаміну B12, нейтро- і тромбоцитопенія, алергічні реакції (шкірні висипання).
взаємодія
Антациди і метоклопрамід зменшують всмоктування. Підвищує концентрацію в сироватці бета-блокаторів, непрямих антикоагулянтів, еуфіліну, діазепаму (пригнічує активність цитохрому P450 і інших ферментів печінки, що забезпечують детоксикацію багатьох лікарських засобів, що може підвищувати їх активність і посилювати побічні прояви). Збільшує ризик розвитку нейтропенії в поєднанні з цитостатиками.
Знижує ефект андрогенів, барбітуратів (взаємно), збільшує – метронідазолу і м-холіноблокаторів, вираженість побічних ефектів наркотичних анальгетиків. Уповільнює абсорбцію аміназину.
Можливі дози препарату
Всередину.
Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки: для лікування загострень – зазвичай по 200-400 мг 3 рази на день (під час їжі) і 400-800 мг на ніч. Можливе призначення в дозі 800 мг в 1 прийом (перед сном), а також по 400 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза – 2 г, тривалість курсу – 4-6 тижнів.
Для профілактики загострень – 400 мг на ніч.
Виразка, пов’язана з прийомом НПЗЗ: дози ті ж, середня тривалість курсу – 4-6 тижнів.
Рефлюкс-езофагіт: по 400 мг 4 рази на добу під час їжі і на ніч. Курс лікування – 4-8 тижнів.
Синдром Золлінгера – Еллісона: по 400 мг 4 рази на добу; при необхідності дозу можна збільшити.
Профілактика кровотеч і лікування ерозивно-виразкових ушкоджень верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, викликаних стресом: до стабілізації стану – парентеральний, потім перорально в добовій дозі 2,4 г (по 200-400 мг кожні 6-8 год).
Профілактика розвитку синдрому Мендельсона: 400 мг за 90-120 хв до початку загальної анестезії.
При порушенні функції нирок дозу зменшують залежно від Cl креатиніну.
Перевищення дози ліків
Даних немає.
Особливі рекомендації щодо застосування препарату
Даних немає.
Метод зберігання та умови
У сухому, захищеному від світла місці, при температурі 15-25 °C.
спосіб реалізації
Відпускається за рецептом
Увага!!! Приймати препарат слід тільки після отримання призначення у лікаря.
Циметидин: склад, показання, дозування, побічні ефекти
Діюча речовина – циметидин, також містить допоміжні речовини. Надходить в аптечну мережу у вигляді таблеток, а також у формі сиропу.
Показання
Призначають препарат циметидин для лікування гострої фази, так і для профілактики виразки шлунка та 12-палої кишки, в тому числі симптоматичних.
Ефективний при ерозивному езофагіті, рефлюкс-езофагіті, синдромі Золлінгера-Еллісона, профілактиці захворювань через стреси стравоходу та гортані, профілактиці повторних кровотеч з верхніх відділів травного тракту, а також в період після проведення операцій.
Циметидин – блокатор рецепторів гістаміну. Має властивість пригнічувати секрецію соляної кислоти, відповідно, знижувати кислотність, активність пепсину, пригнічувати окремі ферменти, що виділяються печінкою.
Протипоказання
Заборонено застосовувати при алергії на циметидин, серйозних порушеннях роботи нирок і печінки. Не застосовується для лікування пацієнтів молодше 14 років.
Слід бути обережними при призначенні циметидину одночасно з лікарськими засобами, які пригнічують кровотворення.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Не застосовується.
Спосіб застосування та дози
Циметидин при пероральному прийомі приймається чотири рази на день – до або під час прийому їжі, з кожним із прийомів їжі (сніданок, обід і вечеря), а четверта доза, зазвичай подвоєна, приймається на ніч.
Середня дозування при виразках шлунково-кишкового тракту становить 0,2 грама тричі на день. Перед сном дозу збільшують до 0,4 грама. Максимум на добу допустимо прийняти не більше 2 грам.
У вигляді сиропу приймається по 5 мілілітрів тричі на день, і на ніч – подвійну дозу в 10 мілілітрів. Лікування триває від 1 до 1,5 місяців.
Для профілактики виразки шлунка приймається 0,2 мілілітра на ніч, у вигляді сиропу, протягом 1 року.
При терапії гострих виразок, що кровоточать, циметидин вводиться внутрішньовенно (або струменевим, або у вигляді крапельниці), до 0,1 грама на годину. Максимум – 1,5 грама.
Скасування циметидину відбувається поступово, щоб уникнути рецидивів.
Передозування
Випадки передозування не фіксувалися. У разі надмірного перорального прийому – промити шлунок, призначити прийом ентеросорбентів.
Побічні ефекти
При прийомі циметидину можливе виникнення диспепсичних розладів (діареї, запорів, метеоризму, нудоти). Також можуть виникнути зміни в складі крові, зокрема можливе виникнення нейтропенії, тромбоцитопенії, гемолітичної анемії, гіперпролактинемії. Спостерігалися поодинокі випадки імпотенції.
