Істерики, упертість, протести: як батькам справлятися з дитячими віковими кризами? Поради психолога
Особливо емоційним дитина стає в період дитячих криз. Часто батьки не знають, як реагувати на істерики, упертість, протести, свавілля і негативізм дітей. Раніше все було нормально.
Ви вимикали мультик, і дитина йшла спокійно грати. І раптом, замість послуху – істерика. Давайте розберемося, як реагувати на прояви дитячих криз? Якщо будь-який непослух сприймати як виклик владі чи як свідчення нашої некомпетентності, то такі думки викидають нас з дорослої позиції.
А навішування на дитину ярликів (поганий, неслухняний, невихований) не вирішує проблему. Лише призводить до відчуття поганого в дитини і у батьків. У підсумку з’являється відчуття провини, нікчемності і сорому.
“Це він так зло” (спеціально) – каже мені мама. Чи це так? Негативне сприйняття змінює тембр голосу і настрій – а діти реагують на тон. Тому, щоб заспокоїти дитину, потрібно спершу себе заспокоїти.
Як? Почніть інакше сприймати ситуацію. У китайській мові немає одного ієрогліфа, що означає кризу. Його пишуть з двох: “небезпека” і “шанс”.
Дитячий віковий криза повідомляє про необхідність щось змінити в стосунках. Суть криз у тому, що у дитини з’явилися нові потреби: самостійності, поваги, бажання мати свою думку. І дитина як може, так нам про це й повідомляє.
Варто прислухатися і почати щось змінювати. Чи даєте ви можливість дитині рости, відчути повагу до його думки? Наприклад, не просто заборонити, а почати домовлятися; пояснювати свої рішення; передавати відповідальність дитині – запитати, як сама дитина бачить вирішення конфлікту. З 3 років можна сміливо починати.
Завдання батьків у період криз – тримати дорослу позицію! Давати підтримку, витримувати кордони, навчати, приймати почуття. Як реагувати на сильні емоції дитини? Коли дитина не справляється зі своїми емоціями – завдання батьків зрозуміти, що відбувається, і допомогти переживати сильні почуття – вислухати, називати почуття, поспівчувати, заспокоїти. Чому це важливо? Щоб навчити дитину переживати свої емоції самостійно.
Отже, дитина несподівано відреагувала істерикою на вимикання телевізора. Як бути? Можлива реакція: 1. Дайте висловити емоції прийнятним способом.
Скажіть: “Ти зараз засмучений, тому що я вимкнула телевізор. Але час перегляду закінчився. Можна буде подивитися тоді-то.”
Прийміть його горе, втішайте. 2. Якщо вираз злості небезпечний для оточуючих (наприклад, інших дітей) – вчіть проявляти емоції безпечно.
“Коли ми сердимося, ми нікого не б’ємо. У нас таке правило.” Замість того, щоб вдарити брата, пропонуйте краще порвати газету, побити подушку або ще якось висловити свої почуття.
3. Коли ситуація емоційно пережита, ви можете на майбутнє (наприклад, ввечері) домовитися. Запропонувати дитині варіант.
