Класифікація гриж живота: рідкісні види патологій і їх лікування

Для грижі класифікація характерна наступна (з урахуванням локалізації):

• мозкові;
• м’язові;
• діафрагми і черевної порожнини;
• бічна грижа живота і мечоподібного відростка грудини.

Медичні показники

Випинання живота сприяє зрушенню внутрішніх органів. Для черевної патології характерно випинання органів в паховій, стегновій і пупковій областях. Елементи грижі живота:

1. Ворота – дірка, через яку проникає сама грижа.
2. Мішок – частина париетального листа очеревини, яка складається з гирла і шийки.

Фахівці виділяють кілька причин виникнення хвороби. Однією з найпоширеніших є підвищення внутрішнього тиску. Дане явище пов’язане з пологами, запорами, сильним кашлем, ускладненим сечовипусканням, підняттям тяжкості. Підставою для розвитку патології може бути послаблення стінки черевної порожнини (через її розтягування).

До факторів ризику відносять вік, спадковість, статеву приналежність, анатомічну особливість будови тіла. Основоположним ознакою хвороби служить припухлість, яка проявляється при потугах і зникає при зниженні напруги. Класифікація гриж заснована на ознаках прояву патологій. Пахові види хвороби частіше зустрічаються у чоловіків, ніж у жінок.

Типи патології

Стегнова грижа займає 2 місце за поширеністю (після пахової). Найчастіше захворювання діагностується у жінок після 35 років. Таку грижу може викликати значне розширення або послаблення стегнового кільця. Саме випинання розташоване нижче зв’язки паху.

Якщо стегнова патологія не перетинає межі поверхневої фасції, вона залишається в кільці. Даний фактор ускладнює її виявлення. При пальпації пахової зв’язки можна визначити її положення по відношенню до стегнових судин.

Хвороба помилково приймають за варикозний вузол, лімфаденіт або ліпому. Важливо поставити точний діагноз, якщо протікає невправима грижа. Можлива поява больового синдрому внизу живота.

У пацієнта не представляється можливість спорожнити сечовий міхур.

Пупкова грижа частіше буває у жінок, ніж у чоловіків. Це пов’язано з вагітністю та пологами. Значне випинання має багатокамерним мішком, в який потрапляє сальник. Для невправимої грижі пупка характерні больові відчуття і нудота. Іноді у пацієнта можна виявити випинання.

Патологія живота

У чоловіків часто грижовими воротами служать діри і отвори білої лінії живота, через які просочується черевний жир. Він поступово притягує черевний листок. Види даної патології:

• надпупкова;
• підпупкова;
• околопупкова.

Рідко з’являються больові відчуття під ложечкою. Після прийому їжі посилюється дискомфорт, з’являється блювота і нудота. Ці ознаки спровоковані тиском, що чиниться на органи або натягом сальника.

Грижовий мішок часто призводить до розвитку виразкової хвороби. Захворювання вимагає негайного лікування. Післяопераційні грижі утворюються в області хірургічного втручання.

Причиною їх появи може бути операція в жовчних шляхах і апендектомія.

Рідкісні типи патології

До рідкісних видів розглянутої хвороби фахівці відносять поперекову, сідничну, запирательну грижу. Бічна форма виникає в зоні піхви. У таких випадках важко провести діагностику.

Поперекове випинання помітно, якщо пацієнт лежить на боці, в якому імовірно розташовується освіта. Якщо він змінює положення, грижа йде. Запирательна форма зустрічається у жінок похилого віку.

Грижа досягає дна, проходячи по запирательному каналу. Якщо немає видимих ознак хвороби, існує ймовірність прояву больового синдрому в області запирательного нерва. Біль посилюється при відведенні стегна в сторону.

Сідничні грижі проникають до задньої поверхні таза через отвори великої і малої сідниці. Ця форма патології частіше вражає чоловіків. Грижовий мішок тисне на сідничний нерв, провокуючи болі.

Промежинні грижі – патологія розвивається на тлі різних порушень в сечостатевій діафрагмі. Подібне відхилення зустрічається у жінок. Промежинні форми патології легко переміщуються на статеву губу. Їх складно відрізнити від пахових аналогів, а освіти в передній частині схожі з сідничними видами. Виявити відхилення можна за допомогою вагінального і ректального дослідження.

Внутрішня грижа очеревини виникає внаслідок проникнення внутрішніх органів в кишені черевної порожнини. Грижа Трейтца утворюється біля входу в дванадцятипалу кишку.

Ненавмисна внутрішня форма супроводжується болями в животі, які іррадіюють під шлунок. Цей синдром виникає після їжі або після значних фізичних навантажень.

Пацієнти з таким діагнозом можуть скаржитися на метеоризм, запори і відрижку. У процесі обмеження з’являються симптоми непрохідності кишечника.

Хірургічне втручання протипоказане при інфекційних захворюваннях, дерматиті, екземі в операційній зоні. Суть операції: розтин мішка і пластика воріт. Якщо грижа коса, тоді показана пластика передньої стінки каналу. В цьому випадку хірург застосовує методику Жирара.

Універсальною хірургічною методикою вважається пластика задньої стінки каналу по Бассини. При частих рецидивах використовується метод Кукуджанова. Пупкова грижа усувається за методом Мейо. Працездатність після операції відновлюється протягом місяця.

Класифікація гриж за типом освіти і придбання

Грижа живота являє собою порушення м’язової сітки і патологічне випинання очеревини з внутрішніми органами.
Розрізняються пупкові, діафрагмальні і пахові за типом освіти, а за типом придбання поділяють на вроджені, набуті і післяопераційні.

За вмістом грижового мішка розрізняють однокамерні і багатокамерні грижі.

Грижі класифікуються по локалізації, групі м’язів, характеру пошкоджень, множинності пошкоджень, рецидивів.

• Серединна М.
• Бічна L.
• Поєднана ML.

За клінічними ознаками класифікують як вправимі, невправимі, частково вправимі, ущемлені, перфоративні, ускладнені, з гострою або хронічною кишковою непрохідністю.

Ширина грижових воріт визначається буквами:

• W1 – до 5 см.
• W2 – до 10 см.
• W3 – до 15 см.
• W4 – більше 15 см.

Частота рецидивів записується за допомогою літери R і подальшої цифри, що позначає частоту рецидивів.

Діагностика грижі живота та класифікація ушкоджень визначається за допомогою УЗД.

Грижі виникають внаслідок дефектів м’язової тканини живота. Через внутрішні органи очеревини зміщуються і утворюють опуклість. Органи і частини кишечника можуть виявитися зовні або в затисканні між м’язами.

Типологія і класифікація патологій сприяє систематизації лікарських записів, точності медичного діагнозу і призначення правильного лікування.

Причиною появи може стати особливість розвитку плода в утробі, травма, пошкодження м’язового корсету або надрив м’язів в результаті непомірних фізичних навантажень. Найчастіше проблеми проявляються при різкому піднятті важких предметів.

Післяопераційні або вентральні грижі виникають після хірургічного втручання і розрізів м’язової тканини. Щоб уникнути небезпеки появи гриж, сучасна медицина пропонує малоінвазивні хірургічні методи без протяжних розрізів.

Після класичних операцій, коли лапароскопічний метод не може бути застосований, рекомендується дотримуватися запропонований режим і носити утримуючий бандаж до повного загоєння тканин. До таких операцій належить також кесарів розтин і оперативна допомога при пологах.

В процедуру кесаревого розтину входить розсічення м’язів живота. Виконується фактичне хірургічне втручання. Після операції кесаревого розтину необхідно дотримуватися режиму і уникати підняття будь-яких важких предметів. Носіть післяопераційний бандаж. Найміть на час реабілітації помічницю по господарству і по догляду за малюком. При порушенні режиму післяопераційна грижа після кесаревого розтину є цілком імовірною.
Визначення, причини виникнення та діагностика грижі.

Особливості вентральної або післяопераційної грижі

До симптомів післяопераційної грижі відноситься випинання рубця, що супроводжується дискомфортом і больовими відчуттями при русі або напрузі. Причиною виникнення стає неправильне зрощення тканин після операції.
Класифікація вентральних гриж проводиться за розміром утворень і ступеня ураження тканин.

Відрізняються такі типи вентральних або післяопераційних гриж:

1. Малі. Випинання відбувається тільки при сильних фізичних навантаженнях або напрузі м’язів.
2. Середні. Займають помітну область стінки очеревини.
3. Великі. До великих ставляться патології, що займають всю ділянку передньої черевної стінки.
4. Гігантські. Поширюються на кілька областей черевної стінки.

Післяопераційні грижі лікуються шляхом повторної операції з хірургічним усуненням дефекту.

Такі патології досить легко лікуються методом вправляння і фіксації при своєчасній надшвидкій діагностиці.

Якщо запустити розвиток післяопераційної грижі, вона може стати рецидивною, і це пов’язано з особливостями загоєння тканин після операції. Протягом короткого часу м’язові волокна можуть зростися правильно.

Потім, якщо зрощування не відбулося, наростає сполучна фіброзна тканина, яка не володіє такою ж еластичністю та здатністю до скорочення, як м’язові тканини.

Класифікація пахових гриж

Пахові грижі відносяться до зовнішніх. В силу певних фізіологічних особливостей пахова грижа частіше зустрічається у дітей. При паховій випинанні може зачіпати паховий канал.

Нерідко відбуваються серйозні порушення в сечостатевій сфері. При діагностиці потрібне комплексне обстеження і з’ясування стану внутрішніх органів.

Сучасні типи класифікації сприяють максимально точній діагностиці за основними ознаками.

Стандартні класифікації пахових гриж мають загальну систему. Класифікація за ЗОЛИНГЕР або по Робінс включає в себе особливе виділення косих, прямих і стегнових патологій. Класифікації засновані на визначенні ступеня пошкодження тканин.

Розрізняють 5 основних варіантів характеристики розвитку косої пахової грижі:

1. Початкова – без пошкоджень задньої стінки.
2. Канальна з формуванням збільшеного грижового кільця.
3. Безпосередньо пахова – відбувається опущення мішка.
4. Пахово-мошоночна – грижовий мішок опускається в мошонку.
5. Спрямована.

Найбільшу небезпеку становлять некрози очеревини і гнійні запалення. Наявність грижі істотно знижує працездатність і активність людини, а у чоловіків знижує статеву активність.

Найчастіше пахова грижа, як патологія розвитку, виявляється ще в дитинстві та успішно лікується, не залишаючи сліду.

При виявленні грижі на ранніх стадіях розвитку захворювання і призначенні своєчасного терапевтичного лікування, знижується ймовірність рецидивів і необхідності хірургічного втручання.

Наявність грижового мішка не є визначальним при діагностиці пахової грижі. У ряді випадків мішок прихований грижовим кільцем. Для правильної діагностики потрібне кваліфіковане медичне обстеження. Рання діагностика і прогнозування можливості патології у дитячому віці сприяє успішному лікуванню.

В даний час прийнята розширена класифікація по Ніхус, що включає в себе більш точне визначення розташування і пошкодження тканин.

Класифікація за Ніхус (LMNyhus)

Ця класифікація пахових гриж була затверджена в 1993 році. Особливість системи класифікації по Ніхус – включення рецидивних і можливість окремого вказівки локальних обтяжливих факторів. В окрему групу також виділені комбіновані і поєднані грижі. Більш точна система класифікації дозволяє визначити оптимальний метод лікування і герніопластики.

Типова класифікація

1  тип. Косі пахові без збільшення пахового кільця. Грижовий мішок залишається в паховій каналі. Перший тип найчастіше зустрічається у немовлят і молодих людей.

2 тип включає в себе косі з зміщеним і розширеним паховим кільцем, випинанням стінки пахового каналу. Характерною особливістю 2 типу є відсутність опущення грижі в мошонку. При класифікації допускається розширення глибокого кільця до 2 см.

3 тип має кілька підтипів і характеризується загальним ослабленням пахового дна з опущеними чи без:

• 3А – Будь-які прямі пахові без кореляції за розмірами.
• 3В – Косі з розширеним грижовим кільцем. Для цього типу характерно опущення грижового мішка в мошонку. До типу 3В відносяться і так звані «панталони».
• 3С – Будь-які стегнові.

4  тип об’єднує в себе рецидивні пахові грижі і включає в себе 4 основні типи:

• 4А – Прямі пахові.
• 4В – Косі пахові з рецидивами.
• 4С – Стегнові.
• 4D – Поєднані рецидивні.

Стегнові грижі додатково класифікують за типом розвитку:

• Типова, зі стандартним розвитком;
• Лакунарна;
• Пре- або ретроваскулярна;
• Латеральна.

Пупкова грижа

Пупкова грижа характеризується випинанням припупкового кільця. За типом походження пупкові патології поділяються на вроджені та набуті.

Пупкові грижі у немовлят – досить часте явище. Лікування призначається терапевтичне, з вправлянням грижового кільця. Хірургічне лікування призначається при серйозних патологіях та великій ділянці ураження.

• Вроджені пупкові підрозділяються на ембріональні і зародкові – за типом формування.
• Придбані пупкові поділяють на прямі і косі за типом ураження м’язів і рекомендованого лікування.
• Прямі пупкові характеризуються формуванням випинання безпосередньо через область пупка.
• Косі пупкові формують випинання під або над пупковим кільцем. Можливе видавлювання в підшкірну клітковину.

Чи небезпечна пупкова грижа при вагітності, читайте тут.

Класифікація діафрагмальних гриж

Діафрагмальні грижі характеризуються зміщенням черевних органів в область діафрагми.
За типом походження діафрагмальні грижі поділяються на травматичні та нетравматичні.

До нетравматичних відносяться вроджені грижі діафрагми, помилкові і справжні.
Помилкові грижі характеризуються недорозвиненням діафрагми з незаращенням сполучення між грудним і черевним розділами, що призводить до видавлювання органів з однієї частини в іншу.

Справжні діафрагмальні грижі формуються на ослаблених або атипових ділянках.
Додатковим відмінністю помилкових є відсутність повноцінного грижового кільця, що зменшує ймовірність обмеження.

Класифікація за типами і рання діагностика дозволяють визначити лікування з максимальною точністю відповідно до професійними лікарськими довідниками.

Виділення рецидивів в окрему категорію дозволяє уважно поставитися до цього виду грижових утворень з призначенням спеціального лікування.

Точна класифікація прискорює процес діагностики і збільшує точність лікарських призначень.

Грижі живота – рідкісні види

• ГРИЖА ЖИВОТА (абдомінальна грижа) – це виходження внутрішніх органів, покритих очеревиною, через природні або придбані отвори з черевної порожнини під шкіру або в сусідні порожнини.
• Відповідно до загальноприйнятої класифікації, всі грижі живота фахівці поділяють на дві великі групи.

Перша – це зовнішні (лат. Hemiae abdominales externae), друга – внутрішні (лат. herniae abdominales internae), які виходять в кишені очеревини або в отвори всередині черевної порожнини.

Внутрішні грижі становлять приблизно 25%, а зовнішні, відповідно – 75%.

ЗОВНІШНІ грижі ЖИВОТА (hernia abdominalis externa) – відносяться до числа найбільш поширених хірургічних захворювань і являють собою виходження внутрішніх органів, покритих парієтальним (пристінковим) листком очеревини, з черевної порожнини через природні (щілини в білій лінії живота, пупкове кільце, трикутник Петі, проміжок Грінфельта-Лесгафта) або патологічні, тобто придбані внаслідок травм, операцій або хвороб дефекти в м’язово-апоневротичному шарі черевної стінки. Причому обов’язковою умовою тут є цілісність шкірних покривів, в іншому випадку говорять про евентерацію.

Формуватися вентральні грижі можуть абсолютно в будь-якому віці (включаючи дитячий), але частіше за все з ними стикаються у дошкільнят, літніх осіб та людей похилого віку.

Грижі живота бувають вродженими, а можуть виникати від зусилля – на тлі різкого підвищення рівня внутрішньочеревного тиску, від слабкості – при атрофії м’язів і зниженні еластичності черевної стінки, а також після хірургічних втручань і травм. Також існує і таке поняття, як штучні грижі.

Анатомічно розрізняють пахову, стегнову, пупкову грижі, а також грижі білої лінії живота. Набагато рідше зустрічаються грижі спігелевої лінії і мечоподібного відростка, поперекові, сідничні, промежинні та діафрагмальні грижі.

Найбільш часто згідно зі статистикою лікування зовнішньої грижі живота утворюються пахові грижі (75%), стегнові (8%), пупкові (4%), а також післяопераційні (12%). Всі інші види гриж становлять близько 1%. У чоловіків частіше зустрічаються пахові грижі, у жінок – стегнові та пупкові.

До РІДКІСНИМ ВИДАМ ГРИЖ ЖИВОТА фахівці відносять – грижі мечоподібного відростка грудини, спігелевої (півмісяцевої) лінії, сухожильної перемички прямого м’яза живота, пупкового канатика, а також поперекові, промежинні (передні, задні), запірательні та сідничні грижі.

Грижа мечоподібного відростка грудини – випинання внутрішніх органів через отвір в мечоподібному відростку.

Грижі мечоподібного відростка виходять через ущелини і отвори в ньому, причому в даному випадку можуть випинатися як предбрюшинні ліпоми, так і розвиватися справжні грижі. Діагноз встановлюють на підставі виявленого під час обстеження ущільнення відповідної локалізації та даних рентгенографії мечевидного відростка.

Грижове випинання при грижах спігелевої лінії – розвиваються по лінії, яка з’єднує пупок і передню верхню ості клубової кістки поблизу зовнішнього краю сухожильного піхви прямого м’яза живота.

Грижові ворота в цьому випадку, як правило, мають овальну або округлу форму і іноді можуть досягати значної величини.

Тут необхідно зазначити, що найбільша кількість дефектів знаходиться все ж не в півмісяцевій лінії, а у латерального краю напівкружної лінії – дугоподібної нижньої межі задньої стінки піхви прямого м’яза живота. Розташована ця лінія на три-п’ять сантиметрів нижче пупка.

Виходять через неї грижі, які називаються, відповідно, грижами напівкружної лінії. Тільки завдяки безпосередній анатомічній близькості вказаних ліній і до цього дня в повсякденній практиці вдається зберегти термін «грижа спігелевої лінії».

Грижі можуть формуватися і в області сухожильних перемичок прямого м’яза живота, що локалізуються на протязі даного м’яза в кількості трьох-чотирьох.

Дві верхні перемички знаходяться вище пупка, третя на одному з ним рівні, а четверта (непостійна) виявляється нижче пупка.

Грижові випинання виникають на ділянках з’єднання білої лінії живота з цими сухожильними перемичками і розташовуються латеральніше пупка і білої лінії.

Пуповинні (зародкові) грижі відносяться до дефектів розвитку плоду і утворюються після третього місяця внутрішньоутробного життя.

У нормі на цьому етапі черевна стінка близька до свого оформлення, а пупковий канатик разом з пупковим кільцем приймають анатомічні співвідношення, що забезпечують згодом правильний розвиток плоду та його повноцінність до моменту появи на світ. Якщо на цьому етапі цей процес гальмується, з’являється вказане грижове випинання.

Поперекові грижі утворюються на бічній і задній стінці живота в ділянці нирок. Бувають вони як вродженими, так і набутими (внаслідок травм, атрофії м’язів і т.п.).

Місце їх виходу – верхній або нижній поперековий трикутник між дванадцятим ребром і гребінцем клубової кістки на кордоні з латеральним краєм найширшого м’яза спини, а також різні дефекти в апоневрозі, що з’явилися на тлі його розривів або запальних змін.

Запирательна грижа формуються з боку таза в районі запирательної ямки. Грижовий мішок із містяться в ньому органами впроваджується в розширене внутрішнє отвір запирательного каналу, просувається по ньому і виходить з черевної порожнини через внутрішнє отвір в області медіальної поверхні стегна під приводять м’язами.

Сідничні грижі можуть виходити в зоні великого чи малого сідничного отвору.

Найчастіше вони зустрічаються у жінок в літньому віці, що пояснюється більш значним нахилом таза у них і великим розміром запирательного отвору.

Грижові випинання знаходяться на передній поверхні стегна, проте бувають і інтерстиціальні запирательні грижі – без видимого на око випинання, які розпізнаються тільки під час їх обмеження під час оперативного втручання.

Протікає в більшості випадків безсимптомно (неущемлённа грижа), іноді супроводжується болем в області запирательного нерва, нижньої половини живота, кінцівки, яка посилюється при ходьбі.

Лікування консервативне. Оперативне лікування необхідно в разі утиску або сильних болів в області запирательного нерва. При цьому використовують метод лапаротомії, грижові ворота розташовуються під лобковою кісткою. Ускладнень, як правило, не спостерігається.

Промежностна грижа називається також грижею тазового дна. Вона характеризується виходженням фасції таза через м’язову частину тазового дна. У грижовому мішку можуть міститися частини жіночих статевих органів, сальник, петлі кишечника, сечовий міхур.

Діагностика ускладнена відсутністю симптомів. При защемленні частини сечового міхура відбувається часте сечовипускання.

При бічній грижі живота відбувається вихід внутрішніх органів в апоневрозі черевної стінки. Під час діагностики необхідно запобігти можливості прийняття грижі за пухлину або захворювання будь-якого органу.

Необхідно негайне лікування, оскільки даний тип грижі може ускладнитися утиском. Лікування носить оперативний характер. У післяопераційний період рекомендується санаторно-курортне оздоровлення.

Рідкісні форми гриж

До рідкісних форм гриж слід віднести грижу мечоподібного відростка, бічну грижу живота, поперекову, запирательну, сідничну і промежностну грижі та ін.

Грижа мечоподібного відростка зустрічається рідко. Основні симптоми — біль в області мечоподібного відростка, наявність там же випинання, після вправляння якого вдається промацати отвір.

Лікування — видалення мечоподібного відростка і висічення грижового мішка.

Бічна грижа живота може з’явитися в області прямого м’яза живота, по спігелієвій лінії в м’язовій частині черевної стінки, а внаслідок травми — в будь-якому місці черевної стінки. При недорозвиненні будь-якої з м’язів черевної стінки виникають вроджені грижі живота, які можуть проявлятися клінічно в будь-якому віці.

• Розрізняють три види бічних гриж живота: грижі піхви прямого м’яза, грижі спігелієвої лінії, грижі від зупинки розвитку черевної стінки.
• Грижі піхви прямого м’яза частіше зустрічаються в нижній частині живота, де немає заднього листка піхви, і при травматичних розривах прямого м’яза.
• Грижі спігелієвої лінії можуть бути підшкірними, інтерпіціальними і преперітонеальними. Такі грижі локалізуються по лінії, що з’єднує пупок і передньо-верхню ость клубової кістки, але іноді вони розташовуються нижче або вище лонної лінії.
• Основні симптоми бічної грижі живота — біль і грижове випинання різних розмірів в залежності від ширини грижових воріт.

Лікування бічних гриж живота тільки оперативне. При невеликих грижах після видалення грижового мішка грижові ворота зашивають пошаровим накладенням швів на поперечну і внутрішню косі м’язи, а також на апоневроз зовнішнього косого м’яза. При грижах великих розмірів застосовують пластичні способи.

Поперекова грижа — грижове випинання на задній і бічній стінках живота, що виходить через різні щілини і проміжки між м’язами і окремими кістками поперекової області.

Поперекові грижі виходять через такі анатомічні утворення, як трикутник Пті, проміжок Грінфельта – Лесгафта і апоневротичні щілини. Найбільш частим вмістом грижового мішка є тонка кишка і сальник. Основний симптом — збільшення гриж при фізичному навантаженні. До ускладнень поперекової грижі відноситься її обмеження. Радикальний метод лікування — оперативний.

Запирательна грижа з’являється через запирательний канал, що проходить під лобковою кісткою, і зустрічається переважно у жінок похилого віку. Симптоматика їх може бути найрізноманітнішою. Лікування запирательних гриж тільки оперативне. Операцію проводять стегновим способом, за допомогою лапаротомії або комбінованим шляхом.

Сіднична грижа виходить на задню поверхню тазу через велике чи мале сідничне отвір, зустрічається переважно у літніх жінок з широким тазом і великими розмірами сідничних отворів. Розрізняють три види сідничних гриж, що виходять над грушоподібною м’язом, під грушоподібною м’язом і через мале сідничне отвір.

Лікування сідничних гриж тільки оперативне. Техніка операцій досить різноманітна і залежить від підходу до грижовим воротам.

Найбільш частим ускладненням сідничної грижі є її утиск. Ущемлену сідничну грижу рекомендують оперувати комбінованим способом, починаючи з лапаротомії, а при розтині грижового воріт слід пам’ятати про можливість поранення сідничних судин.

Діафрагмальна грижа — виходження черевних органів в грудну порожнину через фізіологічне або патологічне отвір в діафрагмі вродженого або травматичного походження. При цьому можна говорити про грижових воротах і грижовому вмісті, але грижовий мішок здебільшого відсутній.

Діафрагмальні грижі ділять на травматичні і нетравматичні. Фактор травми має велике значення в розвитку захворювання, визначає тип грижі, діагностику і прогноз.

Нетравматичні грижі розташовуються в певних типових місцях — в стравохідному отворі, отворі Бохдалека, щілини Ларрея, куполі діафрагми.

За клінічним перебігом травматичні діафрагмальні грижі ділять на гострі і хронічні.

Симптоматика діафрагмальних гриж пов’язана з порушенням функції як перемістилися органів черевної порожнини, так і здавлених органів грудної порожнини. Таким чином, при діафрагмальній грижі можуть спостерігатися розлади з боку травного тракту, порушення дихання і кровообігу, а також діафрагмальні симптоми.

Рентгенологічний метод дослідження є основним при діагностиці діафрагмальних гриж. Він дає можливість встановити, які органи вийшли з черевної порожнини, де знаходиться грижове отвір і яка його величина, чи є зрощення вийшли органів в грижових воротах і з органами грудної порожнини.

Найбільш важке ускладнення діафрагмальної грижі — обмеження, яке може наступити відразу після пошкодження і утворення грижі, але частіше розвивається значно пізніше, через 2-3 і навіть 10-15 років.

Наявність діафрагмальної грижі є абсолютним показанням до операції. Її можна оперувати шляхом торакотомії, лапаротомії або комбінованим способом.

Види гриж

Ніхто не застрахований від такого неприємного захворювання, як грижа. Будь вона вроджена чи набута, у всякому разі вона доставляє масу проблем і турбот.

Що собою являє грижа?

• Грижа — це вихід органу або його частини через анатомічне або патологічно сформоване отвір під шкіру, в порожнини, або у внутрішні кишені.
• З’ясувавши, що це, закономірно виникає питання, де може розвиватися ця патологія?
• Для відповіді на це питання, доцільно буде звернутися до класифікації гриж.

• Лікарі виділяють внутрішні і зовнішні грижі.

Внутрішні грижі, особливістю яких є відсутність зовнішніх ознак і те, що органи виходять в кишені або в середину порожнини, поділяють на:

Черевної порожини:

• електронні сумки;
• в області сигмовидної кишки;
• близько зв’язки Трейтца;
• ретроцекальні та ін.

Діафрагми:

• змінна;
• попереково-реберні;
• сухожильного центру діафрагми;
• ретрокостостернальні;

Хребетного стовпа:

• передня;
• латеральна;
• дорсальна:
  • медіанна;
  • парамедіанна;
  • задньобокова;
• форамінальні;
• дифузна.

Тепер давайте розберемося, що собою являє кожна з них.

Електронні сумки

Цей вид грижі має на увазі, що місцем виходження органу буде отвір в брижі поперечної ободової кишки, через яке органи будуть випинатися в сальникову сумку. Зустрічається досить рідко;

Близько сигмовидної кишки

Ця грижа передбачає собою те, що орган буде переміщатися в кишеню сигмовидної кишки. Таким же чином виникає і грижа сліпої кишки, коли органи випинаються в кишеню сліпої кишки.

Зв’язки Трейтца

Частина органу виходить в область дванадцятипалої худої ямки. Розрізняють лівосторонню і правосторонню, в залежності від того, з якого боку від хребта буде знаходитися зміст грижі. Зустрічається у 30% хворих з внутрішніми грижами.

Змінна грижа

Отримала свою цікаву назву завдяки тому, що частина відділу шлунка при зміщенні зісковзує. Дане пересування шлунка схоже на виходження сечового міхура або сліпої кишки при паховій грижі.

Воротами ковзної грижі виступає стравохідний отвір діафрагми, через яке в грудну порожнину можуть потрапити абдомінальний відділ стравоходу, петлі тонкого кишечника, частина шлунка.

Попереково-реберні або грижі щілини Богдалека

Досить рідкісне явище, частіше зустрічається у дітей. Виходження органу відбувається через трикутник Бохдалека, який позбавлений м’язових волокон і розділяє діафрагму на поперекову і реберну частину.

Сухожильний центр діафрагми

Як правило, грижа розташовується близько порожнистої вени, коли органи випинаються в місці сходження м’язових пучків діафрагми.

Ретрокостостернальні грижі

Залежно від місця розташування, виділяють правосторонні – Морганьї і лівосторонні – Ларрея. Виходження органів відбувається в грудну порожнину через грудино-реберний трикутник (щілину між грудиною та реберними частинами діафрагми).

Грижі хребетного стовпа

Вони виникають через пошкодження фіброзного кільця міжхребцевого диска. У ньому виникає отвір, і через нього відбувається спочатку випинання диска (протрузія) і з часом зміщення або витікання пульпозного ядра.

Їх також можна розділити на кілька видів.

Передня грижа

Найчастіше виникає в верхньому відділі хребетного стовпа і проявляється випаданням диска через передню стінку хребта, при цьому не відбувається здавлювання спинного мозку.

Латеральна грижа

У цьому випадку диск виходить з бічної частини хребта, при цьому хворобливих симптомів не спостерігається, оскільки там не проходять нервові закінчення.

Дорсальна (задня) грижа

Вихід частини диска відбувається в спинномозковий канал. І залежно з якого боку здавлюється спинний мозок, ця грижа має кілька підвидів:

• Медіанна – її результатом є здавлювання спинного мозку з одного або обох сторін, в напрямку до центру;
• Парамедіанна – здавлювання відбувається в сторону однієї половини спинного мозку;
• Заднебокова – відбувається здавлювання з обох або з однієї сторони нервових корінців або пластинки хребта.

Форамінальні грижі

Ця грижа викликана випинанням міжхребцевого диска через отвори, які призначені для виходу нервових корінців. За статистикою, цей вид становить від 4 до 10% всіх можливих випадків.

Дифузна грижа

Ця грижа характерна тим, що не має грижового мішка, є лише грижеподібним випинанням. Це один з видів протрузії, коли диск зміщується без розриву фіброзного кільця. Найбільш часто зустрічається в шийному і попереково-крижовому відділах хребта.

Зовнішні грижі

Особливістю цих гриж є те, що випинання органу відбувається під шкіру, що добре помітно при зовнішньому огляді.

Існує велика кількість різновидів гриж, і деякі з них ми розглянемо зараз.

Пахова грижа

Являє собою випинання органів через слабкі місця черевної стінки в паховій області під шкіру. Зустрічається частіше у чоловіків, ніж у жінок.

Стегнова грижа

З’являється в області пахово-стегнової складки; органи випинаються через ослаблені тканини стінки стегнового каналу, який в нормі замкнутий і нічого не містить. У порівнянні з іншими грижами зустрічається рідше, близько 2-6% від усіх гриж в паховій області. Найчастіше діагностується у жінок старше 40-60 років.

Грижа білої лінії

У цьому випадку вихід органів відбувається крізь сухожильні волокна уздовж білої лінії живота. Залежно від її локалізації виділяють:

• Надпупкова (епігастральна) – над пупком, вона найбільш типова;
• Припупкова – знаходиться в області пупкового кільця;
• Подпупкова – нижче пупка;

Як показує практика, на 3-10% зустрічається частіше у чоловіків до 30 років.

Сідничні грижі

Органи випинаються через мале або велике сідничне отвір і розташовуються під великою сідничною м’язом. Зустрічається рідко; частіше схильні до цієї патології жінки через велику ширину таза.

Вентральні (післяопераційні) грижі

Характеризуються виходженням органів через раніше зроблене хірургом отвір у ході попередньої операції. Великий ризик появи даної патології мають люди, які не дотримуються правил післяопераційного режиму для відновлення цілісності тканин.

Грижі півмісяцевої лінії (спігелерові)

Грижовими воротами є отвір, яке виникає у напрямку від пупка до передньої верхньої кістки клубової кості. Цей вид грижі дуже часто обмежується, в близько 40-70% випадків, що призводить до порушення функціональності органів, які перебувають у грижовому мішку.

Лікування гриж

Будь-який вид грижі потребує негайного лікування, яке здійснюється хірургічним шляхом. Носіння бандажів і пов’язок не допоможе вилікувати грижу, а лише затримає її подальший розвиток.

Кожна операція складається з декількох обов’язкових етапів:

• видалення грижового мішка;
• повернення внутрішніх органів на їх нормальне місце перебування;
• зміцнення власними або імплантованими тканинами слабкого ділянки стінки в області грижових воріт.

Посилення слабких місць може бути зроблено за рахунок зшивання апоневротичних дуплікатура, м’язів або з застосуванням синтетичних імплантів, таких як сітка для гриж.

Другий спосіб (із застосуванням сітки) використовується частіше і вважається кращим, оскільки дає змогу уникнути появи рецидивів. Вважається, що розвиток повторної появи грижі на місці прооперованої сприяє пришивання з сильним натягом тканин, що перешкоджає нормальному післяопераційному відновленню.

1. До різних видів гриж застосовуються різні методи оперативного лікування:
2. Для гриж живота стандартними є наступні:
3. Для пахових гриж:

• пластика по Бассіні – власними тканинами;
• Ендоскопічна герніопластика – за типом Lichtenstein, але за допомогою спеціального лапароскопічного доступу;
• З використанням PHS – з використанням 3D-протеза;
• Операція IL Lichtenstein – пластика задньої стінки здійснюється за допомогою сітчастого імпланта.

Для стегнової грижі та грижі білої лінії живота застосовується спосіб Мейо і Сапежко. Він полягає в застосуванні сітчастого імпланта для зміцнення стінки. Вибір робиться виходячи з розмірів грижі; чим більша грижа, тим імовірніше використання сітчастого імпланта.

• Під час лікування вентральних гриж хірург спочатку видаляє колишній післяопераційний рубець, після чого застосовує спосіб Мейо і Сапежко.
• Для усунення діафрагмальних гриж, спочатку лікар повинен визначити, який використовувати доступ – абдомінальний (з боку черевної порожнини) або тораколарингеальний (через грудну клітку).
• Абдомінальний доступ використовують:

• при грижах з кровотечею з верхніх відділів кишечника;
• якщо у пацієнта є захворювання легень;

Він дозволяє досліджувати черевну порожнину і її органи на предмет патологій, що є великим його перевагою. Також, як показує практика, цей доступ легше переноситься пацієнтами, і післяопераційні болі менш інтенсивні, ніж при тораколарингеальному доступі.

Торакальний доступ виконують:

• якщо є зміни в розмірах або довжині стравоходу;
• в разі підтягування стравоходу вгору;
• при зміненому положенні шлунка;
• при езофагіті (запалення слизової оболонки стравоходу).

Виконуючи будь-який з цих доступів, головними цілями хірурга є:

• повернення органів на місце – перетягування їх назад в черевну порожнину;
• звуження місця виходу органу;
• зміцнення отвору для запобігання рецидиву;