Класифікація гриж живота: рідкісні види патологій і їх лікування

studio

Для грижі класифікація характерна наступна (з урахуванням локалізації):

мозкові;
м’язові;
діафрагми і черевної порожнини;
бічна грижа живота і мечоподібного відростка грудини.

Медичні показники

Випинання живота сприяє зрушенню внутрішніх органів. Для черевної патології характерно випинання органів в паховій, стегновій і пупкової областях. Елементи грижі живота:

Ворота – дірка, через яку проникає сама грижа.
Мішок – частина париетального листа очеревини, яка складається з гирла і шийки.

Фахівці виділяють кілька причин виникнення хвороби. Однією з найпоширеніших є підвищення внутрішнього тиску. Дане явище пов’язане з пологами, запорами, сильним кашлем, ускладненим сечовипусканням, підняттям тяжкості. Підставою для розвитку патології може бути послаблення стінки черевної порожнини (через її розтягування).

До факторів ризику відносять вік, спадковість, статеву приналежність, анатомічну особливість будови тіла. Основоположним ознакою хвороби служить припухлість, яка проявляється при потугах і зникає при зниженні напруги. Класифікація гриж заснована на ознаках прояві патологій. Пахові види хвороби частіше зустрічаються у чоловіків, ніж у жінок.

типи патології

Стегнова грижа займає 2 місце за поширеністю (після пахової). Найчастіше захворювання діагностується у жінок після 35 років. Таку грижу може викликати значне розширення або послаблення стегнового кільця. Саме випинання розташоване нижче зв’язки паху.

Якщо стегнова патологія не перетинає межі поверхневої фасції, вона залишається в кільці. Даний фактор ускладнює її виявлення. При пальпації пахової зв’язки можна визначити її положення по відношенню до стегнових судинах.

Хвороба помилково приймають за варикозний вузол, лімфаденіт або ліпому. Важливо поставити точний діагноз, якщо протікає невправимая грижа. Можлива поява больового синдрому внизу живота.

У пацієнта не представляється можливість могти спорожняти сечовий міхур.

Пупкова грижа частіше буває у жінок, ніж у чоловіків. Це пов’язано з вагітністю та пологами. Значне випинання має багатокамерним мішком, в який потрапляє сальник. Для невправімой грижі пупка характерні больові відчуття і нудота. Іноді у пацієнта можна виявити випинання.

патологія живота

У чоловіків часто грижового воротами служать діри і отвори білої лінії живота, через які просочується черевної жир. Він поступово притягує черевної листок. Види даної патології:

надпупочной;
подпупочная;
околопупочная.

Рідко з’являються больові відчуття під ложечкою. Після прийому їжі посилюється дискомфорт, з’являється блювота і нудота. Ці ознаки спровоковані тиском, що чиниться на органи або натягом сальника.

Грижової мішок часто призводить до розвитку виразкової хвороби. Захворювання вимагає негайного лікування. Післяопераційні грижі утворюються в області хірургічного втручання.

Причиною їх появи може бути операція в жовчних шляхах і апендектомія.

Рідкісні типи патології

До рідкісних видів розглянутої хвороби фахівці відносять поперекову, сідничний, запирательную грижу. Бічна форма виникає в зоні піхви. У таких випадках важко провести діагностику.

Поперекове випинання помітно, якщо пацієнт лежить на боці, в якому імовірно розташовується освіту. Якщо він змінює положення, грижа йде. Запірательная форма зустрічається у жінок похилого віку.

Грижа досягає дна, проходячи по запирательной каналу. Якщо немає видимих ознак хвороби, існує ймовірність прояву больового синдрому в області запирательного нерва. Біль посилюється при відведенні стегна в сторону.

Сідничні грижі проникають до задньої поверхні таза через отвори великого і малого сідниці. Ця форма патології частіше вражає чоловіків. Грижової мішок тисне на сідничний нерв, провокуючи болю.

Промежинні грижі – патологія розвивається на тлі різних порушень в сечостатевої діафрагми. Подібне відхилення зустрічається у жінок. Промежинні форми патології легко переміщуються на статеву губу. Їх складно відрізнити від пахових аналогів, а освіти в передній частині схожі з сідничного видами. Виявити відхилення можна за допомогою вагінального і ректального дослідження.

Внутрішня грижа очеревини виникає внаслідок проникнення внутрішніх органів в кишені черевної порожнини. Грижа Трейтца утворюється біля входу в дванадцятипалу кишку.

Ненавмисна внутрішня форма супроводжується болями в животі, які іррадіюють під шлунок. Цей синдром виникає після їжі або після значних фізичних навантажень.

Пацієнти з таким діагнозом можуть скаржитися на метеоризм, запори і відрижку. В процесі обмеження з’являються симптоми непрохідності кишечника.

Ці таблетки спалюють 14 кг жиру за місяць! Продаються в кожній аптеці г.Зіндельфінген, називаються …

Захворювання у дітей

Грижа у дітей може бути вродженою або набутою. Найчастіше лікарі діагностують пахову і пупкову форму хвороби. Коса патологія з’являється у хлопчиків на тлі незарощення вагінального відростка.

Основне лікування такої патології – операція. Якщо після обмеження не минуло 10 годин, тоді застосовується:

тепла ванна;
прийом спазмолітиків.

Пупкова грижа у дитини проявляється з народження (при гучному плаче і напруженні). Вона легко вправляється в черевну порожнину і рідко ущемляється. При такій патології призначається масаж і гімнастика. Обережно застосовується лейкопластир. Якщо до 3-5 років пупкове кільце не закрилося, показано оперативне лікування.

методи терапії

До основних ускладнень будь-якої форми хвороби фахівці відносять:

обмеження – вміст випинання стискається в відповідних воротах, що пов’язано з сильним кашлем, напруженням або підняттям тяжкості;
запалення пов’язане з гострим апендицитом і за симптоматикою схоже з утиском;
ушкодження (при травмі);
новоутворення виходять з відповідного мішка.

Хірургічне втручання протипоказане при інфекційному захворюванні, дерматиті, екземі в операційній зоні. Суть операції: розтин мішка і пластика воріт. Якщо грижа коса, тоді показана пластика передньої стінки каналу. В цьому випадку хірург застосовує методику Жирара.

Універсальної хірургічною методикою вважається пластика задньої стінки каналу по Бассини. При частих рецидивах використовується метод Кукуджанова. Пупкова грижа усувається за методом Мейо. Працездатність після операції відновлюється протягом місяця.

Класифікація гриж за типом освіти і придбання

Грижа живота являє собою порушення м’язової сітки і патологічне випинання очеревини з внутрішніми органами.
Розрізняються пупкові, діафрагмальні і пахові за типом освіти, а за типом придбання поділяють на вроджені, набуті і післяопераційні.

За вмістом грижового мішка розрізняють однокамерні і багатокамерні грижі.

живіт

Грижі класифікуються по локалізації, групі м’язів, характер пошкоджень, множинності пошкоджень, рецидивів.

Серединна М.
Бічна L.
Поєднана ML.

За клінічними ознаками класифікують як вправимі, невправімие, частково вправимі, ущемлені, перфоративні, ускладнені, з гострою або хронічною кишкової непрохідності.

Ширина грижових воріт визначається буквами:

W1 – до 5 см.
W2 – до 10 см.
W3 – до 15 см.
W4 – більше 15 см.

Частота рецидивів записується за допомогою літери R і подальший цифри, що позначає частоту рецидивів.

Діагностика грижі живота та класифікація ушкоджень визначається за допомогою УЗД.

Вроджені, придбані і післяопераційні

Грижі виникають внаслідок дефектів м’язової тканини живота. Через внутрішні органи очеревини зміщуються і утворюють опуклість. Органи і частини кишечника можуть виявитися зовні або в затисканні між м’язами.

Типологія і класифікація патологій сприяє систематизації лікарських записів, точності медичного діагнозу і призначення правильного лікування.

Причиною появи може стати особливість розвитку плода в утробі, травма, пошкодження м’язового корсету, надрив м’язів в результаті непомірних фізичних навантажень. Найчастіше проблеми проявляються при різкому піднятті важких предметів.

Післяопераційні або вентральні виникають після хірургічного втручання і розрізів м’язової тканини. Щоб уникнути небезпеки появи гриж, сучасна медицина пропонує малоінвазивні хірургічні методи без протяжних розрізів м’язової тканини.

Після класичних операцій, коли лапароскопічний метод не може бути застосований, рекомендується дотримуватися запропонований режим і носити утримує бандаж до повного загоєння тканин. До таких операцій належить також кесарів розтин і оперативна допомога при пологах.

В процедуру кесаревого розтину входить розсічення м’язів живота. Виконується фактичне хірургічне втручання. Після операції кесаревого розтину необхідно точно також дотримуватися режиму і уникати підняття будь-яких важких предметів. Носіть післяопераційний бандаж. Найміть на час реабілітації помічницю по господарству і по догляду за малюком. При порушенні режиму післяопераційна грижа після кесаревого розтину цілком імовірна.
Визначення, причини виникнення та діагностика грижі.

Особливості вентральній або післяопераційної

До симптомів післяопераційної грижі відноситься випинання рубця, що супроводжується дискомфортом, больовими відчуттями при русі або напрузі. Причиною виникнення стає неправильне зрощення тканин після операції.
Класифікація вентральних гриж проводиться за розміром утворень і ступеня ураження тканин.

Відрізняються такі типи вентральних або післяопераційних гриж:

Малі . Випинання відбувається тільки при сильних фізичних навантаженнях або напрузі м’язів.
Середні . Займають помітну область стінки очеревини.
Великі . До великим ставляться патології, що займають всю ділянку передньої черевної стінки.
Гігантські . Поширюються не кілька областей черевної стінки.

Післяопераційні грижі лікуються за допомогою повторної операції з хірургічним усуненням дефекту.

Такі патології досить легко лікуються методом вправляння і фіксації при своєчасній надшвидкої діагностиці.

Якщо запустити розвиток післяопераційної грижі, вона може стати рецидивної і це пов’язано з особливостями загоєння тканин після операції. Протягом короткого часу м’язові волокна можуть зростися правильно.

Потім, якщо зрощування не відбулося, наростає сполучна фіброзна тканина, яка не володіє такою ж еластичністю і здатністю до скорочення, як м’язові тканини.

Класифікація пахових

Пахові грижі відносяться до зовнішніх. В силу певних фізіологічних особливостей, пахова грижа частіше зустрічається у дітей чоловічої статі. При паховій випинання може зачіпати паховийканал.

Нерідко відбуваються серйозні порушення в сечостатевій сфері. При діагностиці потрібне комплексне обстеження і з’ясування стану внутрішніх органів.

Сучасні типи класифікації сприяють максимально точної діагностики за основними ознаками.

Читайте також статтю: Які симптоми пахової грижі у чоловіків.

Стандартні класифікації пахових гриж мають загальну систему. Класифікація за ЗОЛИНГЕР або по Робінс включають в себе особливе виділення косих, прямих і стегнових патологій. Класифікації засновані на визначенні ступеня пошкодження тканин.

Розрізняють 5 основних варіантів характеристики розвитку косою пахової грижі:

Початкова – без пошкоджень задньої стінки.
Канальна з формуванням збільшеного грижового кільця.
Безпосередньо пахова – відбувається опущення мішка.
Пахово-мошоночная – грижової мішок опускається в мошонку.
Спрямлённая.

Найбільшу небезпеку становлять собою некрози очеревини і гнійні запалення. Наявність грижі істотно знижує працездатність і активність людини. А у чоловіків знижує статеву активність.

Найчастіше пахова грижа, як патологія розвитку, виявляється ще в дитинстві, і успішно лікується, не залишаючи сліду.

При виявленні грижі на ранніх стадіях розвитку захворювання і призначення своєчасного терапевтичного лікування, знижується ймовірність рецидивів і необхідності хірургічного втручання.

Наявність грижового мішка не є визначальним при діагностиці пахової грижі. У ряді випадків мішок прихований грижовим кільцем. Для правильної діагностики потрібна кваліфікована медичне обстеження. Рання діагностика і прогнозування можливості патології у дитячому віці сприяє успішному лікуванню.

В даний час прийнята розширена класифікація по Ніхус, що включає в себе більш точне визначення розташування і пошкодження тканин.

Класифікація за Ніхус (LMNyhus)

Дана класифікація пахових гриж була затверджена в 1993 році. Особливість системи класифікації по Ніхус – включення рецидивних і можливість окремого вказівки локальних обтяжливих факторів. В окрему групу також виділені комбіновані і поєднані грижі. Більш точна система класифікації дозволяє визначити оптимальний метод лікування і герніопластики.

Типова класифікація

1 тип. Косі пахові без збільшення пахового кільця. Грижової мішок залишається в паховій каналі. Перший тип найчастіше зустрічається у немовлят і молодих людей.

2 тип включає в себе косі зі зміщеним і розширеним пахових кільцем, випинанням стінки пахового каналу. Характерною особливістю 2 типу можна вважати відсутність опущення розширення грижі в мошонку. При класифікації допускається розширення глибокого кільця до 2 см.

3 тип має кілька підтипів і характеризується загальним ослабленням пахового дна з опущеними або без:

3А – Будь-які прямі пахові без кореляції за розмірами.
3В – Косі з розширеним грижовим кільцем. Для даного типу характерно опущення грижового мішка в мошонку. До типу 3В відносяться і так звані «панталони».
3С – Будь-які стегнові.

4 тип об’єднує в собі рецидивні пахові грижі і включає в себе 4 основні типи:

4А – Прямі пахові.
4B – Косі пахові з рецидивами.
4C – Стегнові.
4D – Поєднані рецидивні.

Стегнові грижі додатково класифікують за типом розвитку:

типова, зі стандартним розвитком;
лакунарная;
пре- або ретроваскулярная;
латеральна.

пупок

Пупкова грижа характеризується випинанням припупкову кільця. За типом походження пупкові патології поділяються на вроджені та набуті.

Пупкові у немовлят – досить часте явище. Лікування призначається терапевтичне, з вправлением грижового кільця. Хірургічне лікування призначається при серйозних патологіях і великій ділянці ураження.

Вроджені пупкові підрозділяються на ембріональні і зародкові – за типом формування.
Придбані пупкові поділяють на прямі і косі по типу ураження м’язів і рекомендованого лікування.
Прямі пупкові характеризуються формуванням випинання безпосередньо через область пупка.
Косі пупкові формують випинання під або над пупковим кільцем. Можливо видавлювання в підшкірну клітковину.

Чи небезпечна пупкова грижа при вагітності, читайте тут.

Класифікація діафрагмальних гриж

Діафрагмальні характеризуються зміщенням черевних органів в область діафрагми.
За типом походження діафрагмальні поділяються на травматичні і нетравматичний.

До нетравматичним відносяться вроджені грижі діафрагми, помилкові і справжні.
Помилкові характеризуються недорозвиненням діафрагми з незаращіваніем сполучення між грудним і черевним розділами і видавлюванням органів з однієї частини в іншу.

Справжні діафрагмальні формуються на ослаблених або атипових ділянках.
Додатковим відмінністю помилкових є відсутність повноцінного грижового кільця, що зменшує ймовірність обмеження.

Класифікація за типами і рання діагностика дозволяє визначити лікування з максимальною точністю відповідно до професійними лікарськими довідниками.

Виділення рецидивів в окрему категорію дозволяє уважно поставитися до даного виду грижових утворень з призначенням спеціального лікування.

Точна класифікація прискорює процес діагностики і збільшує точність лікарських призначень.

Грижі живота – рідкісні види

ГРИЖА ЖИВОТА (абдомінальна грижа) – це виходження внутрішніх органів, покритих очеревиною, через природні або придбані отвори з черевної порожнини під шкіру або в сусідні порожнини.
Відповідно до загальноприйнятої класифікації, всі грижі живота фахівці поділяють на дві великі групи.

Перша – це зовнішні (лат. Hemiae abdominales externae), друга – внутрішні, (лат.

herniae abdominales internae), які виходять в кишені очеревини або в отвори всередині черевної порожнини.

Внутрішні грижі становлять приблизно 25%, а зовнішні, відповідно – 75%.

ЗОВНІШНІ грижі ЖИВОТА (hernia abdominalis externa) – відносяться до числа найбільш поширених хірургічних захворювань і являють собою виходження внутрішніх органів, покритих парієтальним (пристінковим) листком очеревини, з черевної порожнини через природні (щілини в білій лінії живота, пупкове кільце, трикутник Петі, проміжок Грінфельта-Лесгафта) або патологічні, тобто придбані внаслідок травм, операцій або хвороб дефекти в м’язово-апоневротическом шарі черевної стінки. Причому обов’язковою умовою тут є цілісність шкірних покривів, в іншому випадку говорять про евентерацію.

Формуватися вентральні грижі можуть абсолютно в будь-якому віці (включаючи дитячий), але частіше за все з ними стикаються у дошкільнят, літніх осіб та людей похилого віку.

Грижі живота бувають вродженими, а можуть виникати від зусилля – на тлі різкого підвищення рівня внутрішньочеревного тиску, від слабкості – при атрофії м’язів і зниженні еластичності черевної стінки і, як вже було зазначено вище, після хірургічних втручань і травм. Також існує і таке поняття, як штучні грижі.

Анатомічно розрізняють пахову, стегнову, пупкову грижі, а також грижі білої лінії живота. Набагато рідше зустрічаються грижі спігелевой лінії і мечоподібного відростка, поперекові, сідничні, промежинна і діафрагмальні грижі.

Найбільш часто згідно зі статистикою лікування лікування зовнішньої грижі живота утворюються пахові грижі (75%), стегнові (8%), пу¬почние (4%), а також післяопераційні (12%). Всі інші види гриж становлять близько 1%. У чоловіків частіше зустрічаються пахові грижі, у жен¬щін – стегнові та пупкові.

До РІДКІСНИМ ВИДІВ ГРИЖ ЖИВОТА фахівці відносять – грижі мечоподібного відростка грудини, спігелевой (півмісяцевої) лінії, сухожильной перемички прямого м’яза живота, пупкового канатика, а також поперекові, промежинна (передні, задні), запірательние і сідничні грижі.

Грижа мечоподібного відростка грудини – випинання внутрішніх органів через отвір в мечевидном відростку.

Грижі мечоподібного відростка виходять через ущелини і отвори в ньому, причому в даному випадку можуть випинатися як предбрюшинная ліпоми, так і розвиватися справжні грижі. Діагноз встановлюють на підставі виявленого в ході обстеження ущільнення відповідної локалізації та даних рентгенографії мечевидного відростка.

Грижовоговипинання при грижах спігелевой лини – розвиваються по лінії, яка з’єднує пупок і передню верхню ость клубової кістки поблизу зовнішнього краю сухожильного піхви прямого м’яза живота.

Грижові ворота в цьому випадку, як правило, мають овальну або округлу форму і іноді можуть досягати значної величини.

Тут необхідно зазначити, що найбільша кількість дефектів знаходиться все ж не у півмісяцевої лінії, а у латерального краю напівкружними лінії – дугоподібної нижньої межі задньої стінки піхви прямого м’яза живота. Розташована ця лінія на три-п’ять сантиметрів нижче пупка.

Виходять через неї грижі, іменовані, відповідно, грижами напівкружними лінії. Тільки завдяки безпосередній анатомічною близькістю вказаних ліній і до цього дня в повсякденній практиці вдається зберегти термін «грижа спігеліевой лінії».

Грижі можуть формуватися і в області сухожильних перемичок прямого м’яза живота, що локалізуються на протязі даного м’яза в кількості трьох-чотирьох.

Дві верхні перемички знаходяться вище пупка, третя на одному з ним рівні, а четверта (непостійна) виявляється нижче пупка.

Грижовоговипинання виникають на ділянках з’єднання білої лінії живота з цими сухожильних перемичками і розташовуються латеральніше пупка і білої лінії.

Пуповинні (зародкові) грижі відносяться до дефектів розвитку плоду і утворюються після третього місяця внутрішньоутробного життя.

У нормі на цьому етапі черевна стінка близька до свого оформлення, а пупковий канатик разом з пупковим кільцем приймають анатомічні співвідношення, що забезпечують згодом правильний розвиток плоду і його повноцінність до моменту появи на світ. Якщо на цьому етапі цей процес гальмується, з’являється вказане грижовоговипинання.

Поперекові грижі утворюються на бічній і задній стінці живота в ділянці нирок. Бувають вони як вродженими, так і набутими (внаслідок травм, атрофії м’язів і т.п.).

Місце їх виходу – верхній або нижній поперековий трикутник між дванадцятим ребром і гребінцем клубової кістки на кордоні з латеральним краєм найширшого м’яза спини, а також різні дефекти в апоневрозе, що з’явилися на тлі його розривів або запальних змін.

b> запирательной грижі формуються з боку таза в районі запирательной ямки. Грижовий мішок з містяться в ньому органами впроваджується в розширене внутрішнє отвір запирательного каналу, просувається по ньому і виходить з черевної порожнини через внутрішнє отвір в області медіальної поверхні стегна під приводять м’язами.

Сідничні грижі можуть виходити в зоні великого чи малого сідничного отвору.

Найчастіше вони зустрічаються у жінок в літньому віці, що пояснюється більш значним нахилом таза у них і великим розміром запирательного отвори.

Грижовоговипинання знаходиться на передній поверхні стегна, проте бувають і інтерстиціальні запірательние грижі – без видимого на око випинання, які розпізнаються тільки при їх обмеженні під час оперативного втручання.

Рідкісні види гриж

Рідкісні види гриж характеризуються небезпекою обмеження будь-якого нерва. Зустрічаються вони у дорослого населення, як у чоловіків, так і у жінок, проте більшість із таких типів гриж властиво жінкам. До рідкісних відносять такі типи гриж:

– міжхребцевого диска поперекового відділу хребта;
– сідничні;
– запірательние;
– промежинні;
– бічні грижі живота.

При поперекової грижі відбувається здавлювання нервової тканини внаслідок часткового випадання міжхребцевого диска в спинномозковий канал. Причинами виникнення грижі можуть бути постійні м’язові навантаження, а також пасивний спосіб життя, ожиріння. Щоб діагностувати грижу, потрібно МРТ (магнітно-резонансна томографія), яку можна зробити в центрі мрт http://moskvia.ru.

На ранніх стадіях захворювання з’являється тупий ниючий біль в попереку, яка з часом зростає, посилюється при кашлі або підняття важких предметів, відбувається перекручування хребта (сколіоз, кіфоз), біль приймає характер гострої і поширюється на область сідниць і гомілки.

Діагностика поперекової грижі проходить за допомогою рентгенографії, томографії, електроміографії. Лікування в більшості випадків медикаментозне при постільному режимі. У деяких випадках вдаються до оперативного лікування.

Седалищная грижа характеризується виходом грижового мішка через сідничного отвір вище або нижче грушоподібної м’язи. При цьому стискається сідничний нерв.

Захворювання протікає в більшості випадків безсимптомно, іноді супроводжуючись болем в області випинання, яка посилюється при ходьбі, натисканні, фізичних навантаженнях. Зустрічається седалищная грижа переважно у жінок. Лікування оперативне.

Запірательная грижа також зустрічаються в основному у жінок, характеризується виходом петель кишечника, сальником, статевих органів жінки, сечового міхура, червоподібного відростка через запірательний канал. Даний тип гриж часто локалізується з правого боку або з двох сторін.

Протікає в більшості випадків безсимптомно (неущемлённая грижа), іноді супроводжується болем в області запирательного нерва, нижньої половини живота, кінцівки, яка посилюється при ходьбі.

Лікування консервативне . Оперативне лікування необхідно в разі утиску або сильних болів в області запирательного нерва. При цьому використовують метод лапаротомії, грижові ворота розташовуються під лобкової кісткою. Ускладнень, як правило, не спостерігається.

Промежностную грижу називають також грижею тазового дна. Вона характеризується виходженням фасції таза через м’язову частину тазового дна. В грижовому мішку можуть міститися частини жіночих статевих органів, сальник, петлі кишечника, сечовий міхур.

Діагностика ускладнена відсутністю симптомів. При защемленні частини сечового міхура відбувається часте сечовипускання.

При бічній грижі живота відбувається вихід внутрішніх органів в апоневрозе черевної стінки. Під час діагностики необхідно запобігти можливості прийняття грижі за пухлина або захворювання будь-якого органу.

Необхідно негайне лікування, так як даний тип грижі може ускладнитися утиском. Лікування носить оперативний характер. У післяопераційний період рекомендується санаторно-курортне оздоровлення.

Рідкісні форми гриж

До рідкісних форм гриж слід віднести грижу мечоподібного відростка, бічну грижу живота, поперекову, запирательную, сідничний і промежностную грижі та ін.

Грижа мечоподібного відростка зустрічається рідко. Основні симптоми – біль в області мечоподібного відростка, наявність там же випинання, після вправляння якого вдається промацати отвір.

Лікування – видалення мечоподібного відростка і висічення грижового мішка.

Бічна грижа живота може з’явитися в області прямого м’яза живота, по спігеліевой лінії в м’язової частини черевної стінки, а внаслідок травми – в будь-якому місці черевної стінки. При недорозвиненні будь-якої з м’язів черевної стінки виникають вроджені грижі живота, які можуть проявлятися клінічно в будь-якому віці.

Розрізняють три види бічних гриж живота : грижі піхви прямого м’яза, грижі спігеліевой лінії, грижі від зупинки розвитку черевної стінки.
Грижі піхви прямого м’яза частіше зустрічаються в нижній частині живота, де немає заднього листка піхви, і при травматичних розривах прямого м’яза.
Грижі спігеліевой лінії можуть бути підшкірними, інтерпіціальнимі і преперітонеальнимі. Такі грижі локалізуються по лінії, що з’єднує пупок і передньо-верхню ость клубової кістки, але іноді вони розташовуються нижче або вище
лонної лінії.
Основні симптоми бічній грижі живота – біль і грижовоговипинання різних розмірів в залежності від ширини грижових воріт.

Лікування бічних гриж живота тільки оперативне. При невеликих грижах після видалення грижового мішка грижові ворота зашивають пошаровим накладенням швів на поперечну і внутрішню косі м’язи, а також на апоневроз зовнішнього косого м’яза. При грижах великих розмірів застосовують пластичні способи.

Поперекова грижа – грижовоговипинання на задній і бічній стінках живота, що виходить через різні щілини і проміжки між м’язами і окремими кістками поперекової області.

Поперекові грижі виходять через такі анатомічні утворення, як трикутник Пті проміжок Грінфельта – Лесгафта і апоневротіческіе щілини. Найбільш частим вмістом грижового мішка є тонка кишка і сальник. Основний симптом – збільшення гриж при фізичному навантаженні. До ускладнень поперекової грижі відноситься її обмеження. Радикальний метод лікування – оперативний.

Запірательная грижа з’являється через запірательний канал, що проходить під лобкової кісткою, і зустрічається переважно у жінок похилого віку. Симптоматика їх може бути найрізноманітнішою. Лікування запірательних гриж тільки оперативне. Операцію проводять стегнових способом, за допомогою лапаротомий або комбінованим шляхом.

Седалищная грижа виходить на задню поверхню тазу через велике чи мале сідничного отвір, зустрічається переважно у літніх жінок з широким тазом і великими розмірами сідничних отворів. Розрізняють три види сідничних гриж, що виходять над грушоподібної м’язом, під грушоподібної м’язом і через мале сідничного отвір.

Лікування сідничних гриж тільки оперативне. Техніка операцій досить різноманітна і залежить від підходу до грижовим воріт.

Найбільш частим ускладненням сідничної грижі є її утиск. Ущемлену сідничний грижу рекомендують оперувати комбінованим способом, починаючи з лапаротомії, а при розтині грижового воріт слід пам’ятати про можливість поранення сідничних судин.

Діафрагмальнагрижа – виходження черевних органів в грудну порожнину через фізіологічне або патологічне отвір в діафрагмі вродженого або травматичного походження. При цьому можна говорити про грижових воротах і грижового вмісті, але грижовий мішок здебільшого відсутня.

Діафрагмальний грижі ділять на травматичні і нетравматичний. Фактор травми має велике значення в розвитку захворювання, визначає тип грижі, діагностику і прогноз.

Нетравматичні грижі розташовуються в певних типових місцях – в стравохідного отвору, отворі Бохдалека, щілини Ларрея, куполі діафрагми.

За клінічним перебігом травматичні діафрагмальні грижі ділять на гострі і хронічні.

Симптоматика діафрагмальних гриж пов’язана з порушенням функції як перемістилися органів черевної порожнини, так і здавленим органів грудної порожнини. Таким чином, при діафрагмальної грижі можуть спостерігатися розлади з боку травного тракту, порушення дихання і кровообігу, а також діафрагмальний симптоми.

Рентгенологічний метод дослідження є основним при діагностиці діафрагмальних гриж. Він дає можливість встановити, які органи вийшли з черевної порожнини, де знаходиться грижове отвір і яка його величина, чи є зрощення вийшли органів в грижових воротах і з органами грудної порожнини.

Найбільш важке ускладнення діафрагмальної грижі – обмеження, яке може наступити відразу після пошкодження і утворення грижі, але частіше розвивається значно пізніше, через 2 – 3 і навіть 10 – 15 років.

Наявність діафрагмальної грижі є абсолютним показанням до операції. Її можна оперувати шляхом торакотомії, лапаротомії або комбінованим способом.

види гриж

Ніхто не застрахований від такого неприємного захворювання, як грижа. Будь вона вроджена чи набута, у всякому разі вона доставляє масу проблем і турбот.

Що собою являє грижа?

Грижа – це вихід органу або його частини через анатомічне або патологічно сформоване отвір під шкіру, в порожнині, або у внутрішні кишені.
З’ясувавши що це, закономірно виникає питання де може розвиватися ця патологія?
Для відповіді на це питання, за доцільне буде звернутися до класифікації гриж.

Лікарі виділяють внутрішні і зовнішні грижі

Внутрішні грижі, особливістю яких є відсутність зовнішніх ознак і те, що органи виходять в кишені або в середину порожнини, поділяють на:

Черевної порожнини:

електронні сумки
в області сигмовидної кишки;
близько зв’язки Трейтца;
ретроцекального і ін.

діафрагми:

змінна
попереково-реберні
сухожильного центру діафрагми
ретрокостостернальние;

Хребетного стовпа:

передня
латеральна
дорсальная:
- медіанна
- Парамедіанна
- заднебоковая
форамінальні
дифузна

Тепер давайте розберемося, що собою являє кожна з них.

електронні сумки

Цей вид грижі має на увазі що місцем виходження органу буде отвір в брижі поперечної ободової кишки, через яку органи будуть випинатися в сальникову сумку. Зустрічається досить рідко;

Близько сигмовидної кишки

Ця грижа передбачає собою те, що орган буде переміщатися в кишеню сигмовидної кишки. Таким же чином виникає і грижа сліпої кишки, коли органи випинаються в кишеню сліпої кишки.

зв’язки Трейтца

Частина органу виходить в область дванадцятипалої-худої ямки. Розрізняють лівосторонній і правостороннім, в залежності від того з якого боку від хребта буде знаходиться зміст грижі. Зустрічається у 30% хворих з внутрішніми грижами.

змінна грижа

Отримала своє цікавою назву завдяки тому, що частина відділу шлунка при зміщенні зісковзує. Дане пересування шлунка схоже з виходження сечового міхура або сліпий кишки при паховій грижі.

Воротами ковзної грижі виступає стравохідний отвір діафрагми, через яке в грудну порожнину можуть потрапити абдомінальний відділ стравоходу, петлі тонкого кишечника, частина шлунка.

Попереково-реберні або грижі щілини Богдалека

Досить рідкісне явище, частіше зустрічається у дітей. Виходження органу відбувається через трикутник Бохдалека, який позбавлений м’язових волокон і розділяє діафрагму на поперекову і реберну частину.

Сухожильного центру діафрагми

Як правило грижа розташовується близько порожнистої вени, коли органи випинаються в місці сходження м’язових пучків діафрагми.

ретрокостостернальние

Залежно від місця розташування виділять правостороннім – Морганьї і лівосторонній – Ларрея. Виходження органів відбувається в грудну порожнину через грудино-реберний трикутник (щілину між грудиною і реберної частинами діафрагми).

Грижі хребетного стовпа

Вони через пошкодження фіброзного кільця міжхребцевого диска. У ньому виникає отвір і через нього відбувається спочатку випинання диска (протузія) і з часом зміщення або витікання пульпозного ядра.

Їх також можна розділити на кілька видів.

передня

Найчастіше виникає в верхньому відділі хребетного стовпа і проявляється випаданням диска через передню стінку хребта, при цьому не відбувається здавлювання спинного мозку.

латеральна

В цьому випадку диск виходить з бічної частини хребта, при цьому хворобливого симптому не спостерігається, тому що там не проходять нервові закінчення.

Дорсальная (задня)

Вихід частини диска відбувається в спинномозковий канал. І в залежності з якого боку здавлюється спинний мозок, ця грижа має кілька підвидів:

- - Медіанна – її результатом є здавлювання спинного мозку з одного або відразу обох сторін, в напрямку до центру;
  - Парамедіанна – здавлювання відбувається в сторону однієї половини спинного мозку;
  - Заднебоковая – відбувається здавлювання з обох або однієї сторони нервових корінців або пластинки хребта

форамінальні

Ця грижа викликана вибухне міжхребцевого диска через отвори, які призначені для виходу нервових корінців. За статистикою цей вид становить від 4 до 10% всіх можна зустріти.

дифузна грижа

Ця грижа характерна тим, що не має грижового мішка, є лише грижеподобноє вибухне. Це один з видів протрузии, коли диск зміщується без розриву фіброзного кільця. Найбільш часто зустрічається в шийному і попереково-крижовому відділах хребта.

зовнішні грижі

Особливістю цих гриж є те, що випинання органу відбувається під шкіру, що добре помітно при зовнішньому огляді.

Є велика кількість різновидів гриж і деякі з них ми розглянемо зараз.

Пахова грижа

Являє собою випинання органів через слабкі місця черевної стінки в паховій області під шкіру. Зустрічається частіше у чоловіків, ніж у жінок.

стегнова

З’являється в області пахово-стегнової складки, органи випинаються через ослаблені тканини стінки стегнового канал, який в нормі замкнутий і нічого не містить. У порівнянні з іншими грижами зустрічається рідше, близько 2-6% від усіх гриж в паховій області. Найчастіше діагностується у жінок старше 40-60 років.

білої лінії

У цьому випадку вихід органів відбувається крізь сухожильні волокна уздовж білої лінії живота. Залежно від її локалізації виділяють:

Надпупочной (епігастральній) – над пупком, вона сама типова;
Припупкову – знаходиться в області пупкового кільця;
Подпупочнаую – нижче пупка;

Як показує практика, на 3-10% зустрічається частіше у чоловіків до 30 років.

сідничні грижі

Органи випинаються через мале або велике сідничного отвір і розташовуються під великий сідничної м’язом. Зустрічається рідко, частіше схильні до цієї патології жінки через велику ширини таза.

Вентральні (післяопераційні)

Характеризуються виходженням органів через раніше зроблену хірургом отвір в ході попередньої операції. Великий ризик появи даної патології мають люди, які не дотримуються правила післяопераційного режиму для відновлення цілісності тканин.

Півмісяцевої лінії (спігеліевой)

Грижовими воротами є отвір, яке виникає у напрямку від пупка до передньої верхньої кістки клубової кістки. Цей вид грижі дуже часто обмежується, в близько 40-70% випадків, що призводить до порушення функціональності органів знаходяться в грижовому мішку.

лікування гриж

Будь-який вид грижі потребує негайного лікування, яке здійснюється хірургічним шляхом. Носіння бандажів і пов’язок не допоможе вилікувати грижу, а лише затримає її подальший розвиток.

Кожна операція складається з декількох обов’язкових етапів:

видалення грижового мішка;
повернення внутрішніх органів на їх нормальне місця перебування;
зміцнення власними або імплантування тканинами слабкого ділянки стінки в області грижових воріт.

Посилення слабких місць може бути зроблено за рахунок зшивання апоневротических дуплікатура, м’язів або з застосування синтетичних імплантів, таких каксетка для гриж.

Другий спосіб (із застосуванням сітки) використовується частіше і вважається кращим бо дає змогу уникнути появи рецидивів. Вважається, що розвитку повторного появи грижі на місці прооперовані сприяє пришивання з сильним натяг тканин, що перешкоджає нормальному післяопераційного відновлення.

До різних видів гриж застосовуються різні методи оперативного лікування:
Для гриж живота стандартними є наступні:
Для пахових гриж:

пластика по Бассини – власними тканинами;
Ендоскопічна герніопластика – за типом Lichtenstein, але за допомогою спеціального лапароскопічного доступу;
З використання PHS – з використанням 3-х мірного протеза;
операція IL Lichtenstein – пластика задньої стінки здійснюється за допомогою сітчастого імпланта.

Для стегнової грижі і грижі білої лінії живота застосовується спосіб Мейо і Сапежко. Він полягає в застосуванні сітчастого імпланта для зміцнення стінки. Вибір робиться виходячи з розмірів грижі, чим більше грижа тим імовірніше використання сітчастого імпланта.

Під час лікування вентральних гриж хірург спочатку видаляє колишній післяопераційний рубець, після чого застосовує спосіб Мейо і Сапежко.
Для усунення діафрагмальних гриж, спочатку доктор повинен визначити який використовувати доступ – абдомінальний (з боку черевної порожнини) або торакальний (через грудну клітку).
Абдомінальний доступ використовують:

при грижах з кровотечею з верхніх відділів кишечника;
якщо у пацієнта є захворювання легенів;

Він дозволяє досліджувати черевну порожнину і її органи на предмет патології, що є великим його перевагою. Також, як показує практика, цей доступ легше переноситься пацієнтами і післяопераційні болі менш сильні ніж при торакальном доступі.

Торакальний доступ виконують:

якщо є зміни в розмірах або довжині стравоходу;
в разі підтягування стравоходу вгору;
при зміненому положенні шлунка.
при езофагіті (запалення слизової оболонки стравоходу).

Виконуючи будь-який з цих доступів головними цілями хірурга є:

повернення на місце органів – перетягування їх назад в черевну порожнину;
Звуження місця виходу органу;
Зміцнення отвори для запобігання рецидиву;

Оперуючи грижу хребетного стовпа застосовують два способи операцій.

Лазерна (малоінвазивна) вапоризация – проводиться за допомогою спеціального лазерного інструменту, який після введення в хрящову тканину нагріває ядро диска. Під впливом температури ядро диска втрачає воду, зменшується в розмірах, і, отже, зменшується і сам розмір грижі;

Ламінектомій, дискектомія (радикальна) – виконується якщо грижа ускладнена секвестрування. Полягає в заміні хворого диска на протез.