Таблетки арітел: інструкція із застосування, ціна і аналоги

За даними офіційної статистики, в Україні від захворювань серцево-судинної системи щорічно вмирає понад мільйон двісті тисяч осіб. Підвищений тиск веде до серйозних ускладнень і формування серцево-судинної недостатності, яка може стати причиною смерті.

Саме тому так важливо приймати гіпотонічні препарати, які стабілізують артеріальний тиск. Одним з таких ліків є Арітел, інструкція якого досить проста.

Інструкція по застосуванню Арітел (Кор)

Арітел – засіб, що знижує тиск, що представляє собою бета-1 адреноблокатор. Механізм впливу ліків заснований на блоці адренергічних рецепторів серця, що знижує активність симпатичної і адреналової систем організму та зменшує тиск у судинах.

Після вживання препарату відбувається зменшення частоти серцевих скорочень, зменшується хвилинний об’єм кровообігу. При тривалій терапії знижується потреба клітин міокарда в активному кисні, що веде до зменшення кількості нападів ішемії.

Склад

Кожна таблетка складається з декількох компонентів: активна діюча речовина, яка є основою препарату, допоміжні речовини, що сприяють кращому всмоктуванню, і плівкова оболонка, яка забезпечує проходження препарату по шлунково-кишковому тракту.

До складу ліків Арітел входять:

• основа препарату: бісопрололу фумарат в кількості 0,005 г;
• допоміжні речовини: 0,0024 г картопляного крохмалю, 0,0018 г діоксиду колоїдного кремнію, 0,0006 г магнію стеарату, 0,00632 г моногідрату лактози і 0,0045 г повідону в поєднанні з мікрокристалічною целюлозою;
• плівка на поверхні таблетки: гіпромелози 0,0033 г, поліетиленгліколю і макрогола 0,00053 г, діоксиду титану 0,001276 г, барвника «Захід сонячний» 0,006 м.

До складу ліків Арітел Кор входять:

• основа препарату: бісопрололу фумарат в кількості 0,0025 г;
• допоміжні речовини: 0,0018 г картопляного крохмалю, 0,0015 г діоксиду колоїдного кремнію, 0,001 г магнію стеарату, 0,00541 г моногідрату лактози і 0,003 г повідону в поєднанні з 0,002 г мікрокристалічної целюлози;
• плівка на поверхні таблетки: гіпромелози 0,0019 г, поліетиленгліколю і макрогола 0,00053 г, діоксиду титану 0,00045 г, барвника «Захід сонячний» 0,003 г.

Від чого ці таблетки?

Таблетки Арітел застосовуються для терапії серцевих і судинних захворювань. Вкрай рідко їх використовують як симптоматичне лікування при нейроендокринних захворюваннях і хворобах нирок, що супроводжуються підвищенням артеріального тиску.

Основні показання до використання:

• хронічна недостатність серця I b, I c, II a, b, c і III a, b, c класів;
• гіпертонічна хвороба;
• зменшення інтенсивності нападів стенокардії.

Алгоритм лікування артеріальної гіпертензії

Як приймати ліки?

Таблетки Арітел застосовуються перорально: одну таблетку необхідно запити стаканом води до сніданку. Не рекомендується запивати ліки Арітел соком або газованою водою: це може зменшити функціональну активність препарату або призвести до його передчасного розчинення. Також заборонено розтирати або розжовувати ліки.

Взаємодія з іншими препаратами:

• діуретики та інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту в поєднанні з Арітел можуть викликати різке зневоднення організму і падіння артеріального тиску до критичних цифр;
• йодовмісні речовини в комплексі з Арітел збільшують ймовірність виникнення анафілактичного шоку;
• в поєднанні препарату з серцевими глікозидами або антиаритмічними засобами існує ризик розвитку фібриляції передсердь або навіть зупинки серця;
• ефект інсуліну та протидіабетичних ліків при прийомі Арітел збільшується, що може викликати гіпоглікемічну кому;
• нестероїдні протизапальні засоби знижують гіпотензивний ефект ліків;
• наркотичні та ненаркотичні опіоїдні анальгетики зменшують ефект від застосування препарату.

Дозування

Арітел містить 5 мг активної речовини, тому його дозування становить одну таблетку на добу. Арітел Кор також застосовують один раз в день. У деяких випадках показаний дворазовий прийом: вранці і ввечері. Максимальна добова доза дорівнює 10 мг.

Арітел Кор, інструкція із застосування якого містить всі необхідні дозування, слід вживати тільки за призначенням лікаря.

При підтвердженому діагнозі хронічної серцевої недостатності застосовується схема титрування лікарського речовини: починають з меншої дози, яку потім підвищують до шуканого рівня. Первинна доза Арітел становить чверть таблетки або 0,00125 г. Для оптимальної концентрації в організмі Арітел Кор потрібно вжити половину таблетки.

Коли препарат засвоюється пацієнтом, його дозування потрібно підвищувати на 0,00125 г кожні два тижні, поступово доводячи до оптимальних дозувань. Коли ж хворий скаржиться на погіршення загального стану, дозу знижують до мінімальної концентрації. У важких випадках порушення серцевої діяльності медикамент можуть відміняти. Прийом препарату проводиться під контролем спеціаліста.

При гіпертонічній хворобі та симптоматичній артеріальній гіпертензії призначають приймати по дві таблетки Арітел Кор або ж по одній таблетці Арітел. У випадках гострої необхідності дозування підвищують до 10-15 мг на добу.

Особливі вказівки

Групи ризику:

1. Пацієнтам з діагнозом гіперглікемія слід отримати консультацію у ендокринолога з приводу прийому інсуліну.
2. Заборонено спонтанне самовільне припинення прийому препарату та зміна дозування. Пацієнт повинен бути поінформований, що це небезпечно аритмічними порушеннями роботи серця та розвитком гіпертензивного кризу. Дозу знижують поступово на 0,00125 г через два тижні.
3. При захворюваннях щитовидної залози препарат може приховувати основні прояви гіпертиреозу: тахікардію.
4. Застосування при вагітності та годуванні груддю строго заборонено.

Відмінні риси Арітел Плюс

Арітел Плюс є комбінованим лікарським засобом з групи тіазидних діуретиків та бета-1 адреноблокаторів. На відміну від своїх попередників, він має розширений спектр дії і впливає не тільки на рецептори серцево-судинної системи, а й на нефрони нирок, збільшуючи виділення сечі.

Діючі речовини

Існує дві форми випуску препарату: одна з них містить в якості активної речовини 2,5 мг бісопрололу фумарату, а друга – 5 мг. В іншому їх склад є абсолютно ідентичним. Другим діючою речовиною є гідрохлоротіазід в кількості 6,5 мг.

Склад допоміжних речовин і плівкової оболонки не має особливих відмінностей від Арітел і Арітел Кор.

Головлікар: “Зарості папілом під пахвами і на шиї означають початок ранньої….

Показання

Завдяки наявності в хімічній формулі гідрохлоротіазиду область застосування Арітел Плюс значно розширюється: ендокринологи, неврологи та кардіологи активно призначають його пацієнтам.

Основні показання до прийому:

• симптоматичні артеріальні гіпертензії через феохромоцитоми, синдрому Конна, хвороби Іценко-Кушинга, через хронічну ниркову недостатність, гломерулонефриту, пієлонефриту, і травм мозку;
• гіпертонія;
• ішемія серця.

Схема прийому

Рекомендується починати прийом Арітел Плюс з 0,0025 г бісопрололу і 0,0065 г гідрохлоротіазиду (одна таблетка на день). Після двох тижнів успішної терапії дозування плавно підвищується до 0,005 г бісопрололу.

Додаткові умови

Якщо під час терапії препаратом хворому призначається операція під загальним наркозом, потрібно скасувати прийом препарату за 48-72 години до операції.

Також необхідно повідомити лікаря-реаніматолога про тривале вживання препарату.

При вживанні ліків більше двох місяців необхідно проходити дослідження водного та електролітного складу крові не рідше трьох разів на місяць для контролю динаміки показників.

Під особливий контроль потрапляє група пацієнтів із захворюваннями сечовивідної системи запального характеру: за рахунок ефекту гідрохлортіазиду збільшується кількість сечовипускань в кілька разів, що може бути помилково прийнято за рецидив хвороби.

Арітел плюс, інструкція із застосування якого забороняє призначення ліків при вагітності, не використовується в акушерській практиці.

Кому не рекомендується цей препарат від тиску?

Як і будь-який лікарський засіб, Арітел підходить не всім пацієнтам. Це пов’язано з індивідуальними особливостями організму або з важкими захворюваннями, при яких препарат може викликати погіршення стану.

Протипоказання до використання препарату:

• індивідуальна непереносимість лікарських компонентів;
• хронічне обструктивне захворювання легень або бронхіальна астма;
• кардіогенний, інфекційно-токсичний або анафілактичний шок;
• синоатріальна і передсердно-шлуночкова блокада;
• гострі порушення мозкового кровообігу;
• виснаження і зневоднення організму;
• артеріовенозна гіпотензія;
• гостра ниркова недостатність;
• загострення хронічної хвороби нирок;
• цироз печінки алкогольної етіології;
• знаходження в стані гострої алкогольної інтоксикації;
• вагітність;
• лактація.

Відгуки пацієнтів

Деякі пацієнти хвалять лікарський засіб за швидку і ефективну допомогу в лікуванні хвороби і запобігання нападів стенокардії.

Думки фахівців в області кардіології на цей рахунок також розділилися: деякі лікарі повсюдно призначають препарат, оскільки в більшості досліджень була виявлена його висока ефективність і низька кількість побічних ефектів. Інша група кардіологів запевняє, що призначати його потрібно тільки після ретельного вивчення динаміки артеріального тиску в залежності від кількості вживаного препарату.

Аналоги

Арітел – ліки, аналоги якого повсюдно представлені на прилавках аптек. В основі їх лежить єдине діюча речовина – бісопролол.

До аналогів Арітел і Арітел Кор відносяться:

1. Бідоп. Головне діюча речовина цього препарату – геміфумарату бісопрололу, на відміну від фумарата бісопрололу в Арітел.
2. Корбіс, на відміну від інших бета 1 адреноблокаторів, має виражений синдром відміни.
3. Конкор. На відміну від багатьох інших, препарат характеризується високою ціною. Існують дослідження, які говорять про більшу ефективність Конкора в порівнянні з іншими препаратами бісопрололу.

Аналоги Арітел плюс:

1. Лодоз. Є лікарським засобом, виробленим фірмами Франції або Німеччини, що обумовлює більш високу ціну кошти.
2. Бісангіл. Додаткові речовини цього препарату містять кроскармелоза натрію, яка збільшує розчинність ліків у воді і підвищує його всмоктування.

Аналоги ліки Арітел

Бісопролол Роздрукувати список аналогів Бісопролол (Bisoprolol) Бета1-адреноблокатор селективний Таблетки вкриті оболонкою.

Селективний бета 1 адреноблокатор без власної СМА; має гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію.

Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимульоване катехоламінами освіту цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм Ca2 +, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо- і інотропну дію (урежає ЧСС, пригнічує провідність і збудливість, знижує скоротність міокарда).

При збільшенні дози надає бета2-адреноблокуючу дію.

Гіпотензивний ефект пов’язаний із зменшенням МОК, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності РААС (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їх активності у відповідь на зниження артеріального тиску) і впливом на ЦНС. При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія – через 1-2 міс.

Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні в результаті уражень ЧСС і зниження скоротливості, подовженням діастоли, поліпшенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку і збільшення розтягування м’язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих з ХСН.

Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічного водіїв ритму і уповільненням AV проведення (переважно в антеградном і в меншій мірі в ретрограднім напрямках через AV вузол) і по додаткових шляхах.

На відміну від неселективних бета-блокаторів, при призначенні в середніх терапевтичних дозах виявляє менш виражений вплив на органи, що містять бета 2 -адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м’язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки) і на вуглеводний обмін, не викликає затримки натрію в організмі; вираженість атерогенного дії не відрізняється від дії пропранололу. При застосуванні у великих дозах надає блокуючий ефект на обидва підтипи бета-блокаторів.

Показання

Артеріальна гіпертензія; ІХС, стенокардія напруги, інфаркт міокарда (вторинна профілактика), ХСН.

Порушення ритму – синусова тахікардія, надшлуночкова і шлуночкова екстрасистолія; аритмії на тлі пролапсу мітрального клапана, тиреотоксикозу.

Протипоказання

Гіперчутливість, гостра СН або декомпенсована ХСН, кардіогенний шок, AV блокада II-III ст., SA блокада, брадикардія (ЧСС менше 60 уд / хв – при лікуванні ХСН, менше 50 / хв – за іншими показаннями), кардіомегалія (без ознак СН), артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менше 100 мм. рт. ст. – при лікуванні ХСН і 90 мм рт. ст. – за іншими показаннями), ХОЗЛ (у т.ч. бронхіальна астма), порушення периферичного кровообігу (пізні стадії); період лактації, одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком інгібіторів МАО-B).

Побічні дії

• Частота: дуже часто (більше або дорівнює 1/10); часто (більше 1/100, менш 1/10); нечасто (більше 1/1000, менш 1/100); рідко (більше 1/10000, менш 1/1000); дуже рідко (менш 1/10000, включаючи окремі повідомлення).
• З боку нервової системи: нечасто – підвищена стомлюваність, астенія, запаморочення, головний біль, сонливість або безсоння, депресія, рідко – галюцинації, «кошмарні» сновидіння, судоми.
• З боку органів чуття: рідко – порушення зору, зменшення секреції слізної рідини, сухість і болючість очей; дуже рідко – кон’юнктивіт.
• З боку серцево-судинної системи: дуже часто – синусова брадикардія, часто – зниження АТ, прояв ангіоспазму (посилення порушення периферичного кровообігу, похолодання нижніх кінцівок, парестезії), нечасто – порушення AV провідності, ортостатична гіпотензія, декомпенсація ХСН, набряки.
• З боку травної системи: часто – сухість слизової оболонки порожнини рота, нудота, блювота, діарея, запор; рідко – гепатит.
• З боку дихальної системи: нечасто – утруднення дихання при призначенні у високих дозах (втрата селективності) та/або у схильних пацієнтів – ларинго- і бронхоспазм; рідко – закладеність носа.
• З боку ендокринної системи: гіперглікемія (у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет), гіпоглікемія (у хворих, які отримують інсулін).
• Алергічні реакції: рідко – свербіж, висип, кропив’янка.
• З боку шкірних покривів: рідко – посилення потовиділення, гіперемія шкіри, дуже рідко – псоріазоподібні шкірні реакції, загострення симптомів псоріазу, алопеція.
• З боку кістково-м’язової системи: нечасто – м’язова слабкість, судоми в литкових м’язах, біль у суглобах.
• Лабораторні показники: рідко – підвищення активності “печінкових” трансаміназ, гіпертригліцеридемія, в окремих випадках – тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
• Вплив на плід: внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія.
• Інші: порушення потенції, синдром «відміни» (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).

Застосування і дозування

Всередину, вранці натщесерце, не розжовуючи, 5-10 мг 1 раз на день. Максимальна доза для дорослих – 20 мг/добу.

У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК менше 20 мл / хв або з вираженими порушеннями функції печінки добова доза – 10 мг.

ХСН: початкова доза 1,25 мг 1 раз на день протягом 1 тижня; протягом 2-го тижня – 2,5 мг / сут, протягом 3-го тижня – 3,75 мг; з 4-го по 8-у тижні – 5 мг, 9-12 тижнів – 7,5 мг; далі – 10 мг.

особливі вказівки

Контроль за хворими, які приймають бісопролол, повинен включати спостереження за ЧСС та АТ (на початку лікування – щодня, потім 1 раз на 3-4 місяці), ЕКГ, вмістом глюкози крові у хворих на цукровий діабет (1 раз на 4-5 місяців). У літніх пацієнтів рекомендується стежити за функцією нирок (1 раз на 4-5 місяців). Після початку лікування ХСН в дозі 1,25 мг пацієнт повинен бути обстежений протягом 4 год (ЧСС, АТ, ЕКГ).

Слід навчити хворого методикою підрахунку ЧСС і проінструктувати про необхідність лікарської консультації при ЧСС менше 50 / хв.

Перед початком лікування рекомендується проводити дослідження функції зовнішнього дихання у хворих з обтяженим бронхолегеневої анамнезом.

Приблизно у 20% хворих на стенокардію бета-адреноблокатори неефективні. Основні причини – важкий коронарний атеросклероз з низьким порогом ішемії (ЧСС менше 100 / хв) і підвищений КДО ЛШ, що порушує субендокардіальний кровотік. У «курців» ефективність бета-блокаторів нижче.

Хворі, які користуються контактними лінзами, повинні враховувати, що на тлі лікування можливе зменшення продукції слізної рідини.

При використанні у хворих з феохромоцитомою є ризик розвитку парадоксальної артеріальної гіпертензії (якщо попередньо досягнута ефективна альфа-адреноблокада).

При тиреотоксикозі бісопролол може маскувати певні клінічні ознаки тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна у хворих з тиреотоксикозом протипоказана, оскільки здатна посилити симптоматику.

При цукровому діабеті може замаскувати тахікардію, викликану гіпоглікемією. На відміну від неселективних бета-блокаторів практично не посилює викликану інсуліном гіпоглікемію і не затримує відновлення вмісту глюкози в крові до нормального значення.

При одночасному прийомі клонідину його прийом може бути припинений лише через кілька днів після припинення прийому бісопрололу.

Можливе посилення вираженості реакції гіперчутливості та відсутність ефекту від звичайних доз епінефрину на фоні обтяжливого алергологічного анамнезу.

У разі необхідності проведення планового хірургічного лікування припинення прийому препарату проводять за 48 год до початку загальної анестезії. Якщо хворий прийняв препарат перед операцією, йому слід підібрати ЛЗ для загальної анестезії з мінімальною негативною інотропною дією.

Реципрокную активацію n.vagus можна усунути в / в введенням атропіну (1-2 мг).

ЛЗ, що знижують запаси катехоламінів (наприклад, резерпін), можуть посилити дію бета-адреноблокаторів, тому хворі, які приймають такі поєднання ЛЗ, повинні перебувати під постійним наглядом лікаря на предмет виявлення артеріальної гіпотензії або брадикардії.

Хворим з бронхоспастичними захворюваннями можна призначати кардіоселективні адреноблокатори в разі непереносимості та / або неефективності інших гіпотензивних ЛЗ, але при цьому слід суворо стежити за дозуванням. Передозування небезпечне розвитком бронхоспазму.

У разі появи у хворих похилого віку наростаючої брадикардії (менше 50 / хв), артеріальної гіпотензії (систолічний АТ нижче 100 мм рт.ст.), AV блокади, бронхоспазму, шлуночкових аритмій, тяжких порушень функції печінки і нирок необхідно зменшити дозу або припинити лікування. Рекомендується припиняти терапію при розвитку депресії, викликаної прийомом бета-блокаторів.

Не можна різко переривати лікування через небезпеку розвитку важких аритмій і інфаркту міокарда. Скасування проводять поступово, знижуючи дозу протягом 2 тижнів і більше (знижують дозу на 25% в 3-4 дні).

Застосування при вагітності та лактації можливе, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода і дитини.

Слід скасовувати перед дослідженням вмісту в крові і сечі катехоламінів, норметанефріна і ванилилминдальної кислоти; титрів антинуклеарних антитіл.

В період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкої реакції.

взаємодія

Алергени, які використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії у хворих, які отримують бісопролол. Йодовмісні рентгеноконтрастні ЛЗ для в / в введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.

1. Фенітоїн при в / в введенні, ЛЗ для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії і ймовірність зниження артеріального тиску.
2. Змінює ефективність інсуліну і пероральних гіпоглікемічних ЛЗ, маскує симптоми розвивається гіпоглікемії (тахікардію, підвищення артеріального тиску).
3. Гіпотензивний ефект послаблюють нестероїдні протизапальні засоби (затримка Na + і блокада синтезу Pg нирками), ГКС і естрогени (затримка Na +).

Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін і гуанфацин, БМКК (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні ЛЗ підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV блокади, зупинки серця і СН. Ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску.

Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні ЛЗ можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску.

• Подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів і антикоагулянтний ефект кумаринів.
• Три- та тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики), етанол, седативні і снодійні ЛЗ посилюють пригнічення центральної нервової системи.
• Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО через значне посилення гіпотензивної дії, перерва в лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і бісопрололу повинен становити не менше 14 днів.
• Негідровані алкалоїди ріжків підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
• Ерготамін підвищує ризик розвитку порушення периферичного кровообігу; рифампіцин вкорочує T1 / 2.

Напишіть свій відгук

Чи використовуєте ви Арітел, як аналог, або навпаки, його аналоги?

Арітел аналоги

ІНСТРУКЦІЯ по медичному застосуванню препарату

Форма випуску Таблетки.

Упаковка 30 шт.

Фармакологічна дія Селективний бета 1 адреноблокатор, без власної симпатоміметичної активності, не володіє мембраностабілізуючою дією.

Володіє лише незначним спорідненістю до бета 2 -адренорецепторів гладкої мускулатури бронхів і судин, а також до бета2-адренорецепторів, які беруть участь в регуляції метаболізму.

Отже, бісопролол в цілому не впливає на опір дихальних шляхів і метаболічні процеси, в які залучені бета2-адренорецептори.

Як правило, максимальне зниження артеріального тиску (АТ) досягається через 2 тижні після початку терапії. Бісопролол знижує активність симпатоадреналової системи, блокуючи бета 1 -адренорецептори серця.

При тривалому лікуванні спочатку підвищений загальний периферичний судинний опір (ЗПСО) знижується. Зниження активності реніну в плазмі крові розглядається як один з компонентів гіпотензивної дії бета-блокаторів.

• Показання хронічна серцева недостатність (ХСН);
• Протипоказання Підвищена чутливість до бісопрололу або до будь-якого з допоміжних речовин та інших бета-адреноблокаторів;
• З обережністю: проведення десенсибілізуючої терапії; стенокардія Принцметала; гіпертиреоз; цукровий діабет 1 типу та цукровий діабет зі значними коливаннями концентрації глюкози в крові; AV-блокада I ступеня; виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 20 мл/хв); виражені порушення функції печінки; псоріаз; рестриктивна кардіоміопатія; вроджені вади серця або порок клапана серця з вираженими гемодинамічними порушеннями; хронічна серцева недостатність з інфарктом міокарда протягом останніх 3 місяців; феохромоцитома (при супутньому застосуванні альфа-адреноблокаторів); сувора дієта.

артеріальна гіпертензія; ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії; дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; кардіогенний шок; колапс; гостра серцева недостатність; хронічна серцева недостатність в стадії декомпенсації, що вимагає проведення інотропної терапії; атріовентрикулярна блокада II і III ступеня, без електрокардіостимулятора; синоатріальна блокада; синдром слабкості синусового вузла; виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв), тяжкі форми бронхіальної астми або хронічної обструктивної хвороби легень; виражене зниження артеріального тиску (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. ст.); виражені порушення периферичного кровообігу або синдром Рейно; феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів); метаболічний ацидоз; період лактації; одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) (за винятком інгібіторів МАО (-) B); вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).

Застосування при вагітності та годуванні груддю Під час вагітності препарат Арітел® Кор слід рекомендувати до застосування тільки в тому випадку, якщо користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода. Як правило, бета-адреноблокатори знижують кровотік в плаценті і можуть вплинути на розвиток плода. Слід відстежувати кровотік в плаценті і матці, а також спостерігати за ростом і розвитком майбутньої дитини. У разі появи небажаних явищ щодо вагітності і/або плода слід використовувати альтернативні методи терапії. Слід ретельно обстежити новонародженого після пологів. У перші три дні життя можуть виникати симптоми гіпоглікемії та брадикардії.

Даних про виділення бісопрололу в грудне молоко немає. Тому прийом препарату Арітел® Кор не рекомендується жінкам в період годування груддю. Якщо необхідний прийом препарату Арітел® Кор в період лактації, грудне вигодовування слід припинити.

1. Особливі вказівки Не завершуйте лікування препаратом різко і не міняйте рекомендовану дозу без попередньої консультації з лікарем, так як це може призвести до тимчасового погіршення діяльності серця.
2. Склад 1 таб.:
3. Спосіб застосування та дози Таблетки препарату Арітел® Кор слід приймати один раз на добу з невеликою кількістю рідини, вранці до сніданку, під час або після нього.
4. Побічні дії Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно до наступного:
5. Лікарська взаємодія не рекомендовані комбінації
6. Передозування Симптоми: Найбільш часті симптоми передозування: AV-блокада, брадикардія, зниження артеріального тиску, бронхоспазм, гостра серцева недостатність і гіпоглікемія.

Лікування не слід переривати раптово, особливо у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Якщо припинення лікування необхідно, то дозу слід знижувати поступово.

тел® Кор

Є стабільна хронічна серцева недостатність без ознак загострення. Лікування хронічної серцевої недостатності препаратом Арітел® Кор починається відповідно до такої схеми титрування. Рекомендована початкова доза становить 1,25 мг (1/2 таблетки по 2,5 мг) один раз на добу. Необхідно спостереження за індивідуальною адаптацією пацієнта до призначеної дози. У залежності від індивідуальної переносимості дозу слід поступово збільшувати до 2,5 мг, 3,75 мг, 5 мг, 7,5 мг і 10 мг один раз на добу. Кожне наступне збільшення дози має проводитися не менше ніж через дві неділі. Якщо збільшення дози препарату погано переноситься пацієнтом, можливе зниження дози. Максимально рекомендована доза при хронічній серцевій недостатності становить 10 мг препарату Арітел® Кор один раз на добу. Під час титрування рекомендується регулярний контроль АТ, ЧСС і ступеня вираженості симптомів хронічної серцевої недостатності. Посилення симптомів перебігу хронічної серцевої недостатності можливе вже з першого дня застосування препарату. Якщо пацієнт погано переносить максимально рекомендовану дозу препарату, можливе поступове зниження дози. Під час фази титрування або після неї може виникнути тимчасове погіршення перебігу хронічної серцевої недостатності, артеріальна гіпотензія або брадикардія. У цьому випадку рекомендується, перш за все, провести корекцію доз препаратів супутньої терапії. Також може знадобитися тимчасове зниження дози препарату Арітел® Кор або його скасування. Після стабілізації стану пацієнта слід провести повторне титрування або продовжити лікування.

Артеріальна гіпертензія і стабільна стенокардія

У всіх випадках режим прийому та дозу підбирає лікар кожного пацієнта індивідуально, зокрема, з огляду на ЧСС і стан пацієнта. Зазвичай початкова доза становить 5 мг бісопрололу один раз на добу. При необхідності дозу можна збільшити до 10 мг один раз на добу. При лікуванні артеріальної гіпертензії та стабільної стенокардії максимально рекомендована доза складає 20 мг бісопрололу один раз на добу.

Тривалість лікування при всіх показаннях

Лікування препаратом Арітел® Кор зазвичай є довготривалою терапією.

Побічні дії

• дуже часто: ≥1/10;
• часто: ≥1/100;
• нечасто: ≥1/1000;
• рідко: ≥1/10000;
• дуже рідко:

З боку центральної нервової системи

• часто: запаморочення, головний біль;
• рідко: втрата свідомості.

Загальні порушення

• часто: астенія (у пацієнтів з ХСН), підвищена стомлюваність;
• нечасто: астенія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією).

Психічні порушення

• нечасто: депресія, безсоння;
• рідко: галюцинації, нічні кошмари.

З боку органів зору

• рідко: зменшення сльозовиділення (слід враховувати при носінні контактних лінз);
• дуже рідко: кон’юнктивіт.

З боку органів слуху

• рідко: порушення слуху.

З боку серцево-судинної системи

• дуже часто: брадикардія (у пацієнтів з ХСН);
• часто: посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів з ХСН), відчуття холоду і оніміння в кінцівках, виражене зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з ХСН;
• нечасто: порушення AV провідності; брадикардія (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією); посилення симптомів перебігу ХСН (у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією), ортостатична гіпотензія.

З боку дихальної системи

• нечасто: бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою або обструкцією дихальних шляхів в анамнезі;
• рідко: алергічний риніт.

З боку шлунково-кишкового тракту

• часто: нудота, блювання, діарея, запор;
• рідко: гепатит.

З боку кістково-м’язової системи

• нечасто: м’язова слабкість, судоми м’язів.

З боку шкірних покровів

• рідко: реакції підвищеної чутливості, такі як свербіж шкіри, висип, гіперемія шкіри;
• дуже рідко: алопеція. Бета-адреноблокатори можуть призводити до загострення симптомів перебігу псоріазу або викликати псоріазоподібні висипання.

З боку репродуктивної системи

• рідко: порушення потенції.

Лабораторні показники

• рідко: підвищення концентрації тригліцеридів і активності “печінкових” трансаміназ в крові (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази).

* У пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією ці симптоми з’являються зазвичай на початку курсу лікування, неяскраво виражені і проходять протягом 1-2 тижнів після початку лікування.

Взаємодіючі препарати

При лікуванні хронічної серцевої недостатності: антиаритмічні засоби I класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність і скоротливу здатність серця. При лікуванні хронічної серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії, стабільної стенокардії: блокатори “повільних” кальцієвих каналів (БМКК) типу верапамілу і в меншій мірі – дилтіазему. При одночасному застосуванні з бісопрололом можуть призводити до зниження скорочувальної здатності міокарда і порушення AV провідності. Зокрема, внутрішньовенне введення верапамілу пацієнтам, які приймають бета-адреноблокатори, може призвести до вираженої гіпотензії та AV блокади. Гіпотензивні засоби центральної дії (такі як клонідин, метилдопа, моксонідин, рилменідин) можуть призвести до порушень ЧСС і зниження серцевого викиду, а також до вазодилатації внаслідок зниження центрального симпатичного тонусу. Різка відміна, особливо до скасування бета-блокаторів, може збільшити ризик розвитку “рикошетної” артеріальної гіпертензії.

Комбінації, що вимагають особливої обережності

При лікуванні артеріальної гіпертензії, стабільної стенокардії: антиаритмічні засоби I класу (наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть знижувати AV провідність і скоротливу здатність міокарда. При лікуванні хронічної серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії, стабільної стенокардії: БМКК похідні дигідропіридину (наприклад, ніфедипін, фелодипін, амлодипін) при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть збільшувати ризик розвитку артеріальної гіпотензії. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю не можна виключити ризик подальшого погіршення скоротливості серця. Антиаритмічні засоби III класу (наприклад, аміодарон) можуть посилювати порушення AV провідності. Дія бета-блокаторів для місцевого застосування (наприклад, очні краплі для лікування глаукоми) може посилювати системні ефекти бісопрололу (зниження артеріального тиску, зменшення частоти серцевих скорочень). Парасимпатоміметики при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть посилювати порушення AV провідності і збільшувати ризик розвитку брадикардії. Гіпоглікемічна дія інсуліну або гіпоглікемічних засобів для прийому всередину може посилюватися. Ознаки гіпоглікемії – зокрема, тахікардія – можуть маскуватися або придушуватися. Подібні взаємодії більш вірогідні при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Засоби для проведення загальної анестезії можуть збільшувати ризик кардіодепресивної дії, приводячи до гіпотензії. Серцеві глікозиди при одночасному застосуванні з бісопрололом можуть приводити до збільшення часу проведення імпульсу, і таким чином до розвитку брадикардії. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) можуть знижувати гіпотензивний ефект бісопрололу. Одночасне застосування препарату з бета-адреноміметиками (наприклад, ізопреналін, добутамін) може призводити до зниження ефекту обох препаратів. Сполучення бісопрололу з адреноміметиками, що впливають на бета- і альфа-адренорецептори (наприклад, норадреналін, адреналін), може посилювати вазоконстрикторні ефекти цих засобів, що виникають за участю альфа-адреноблокаторів, приводячи до підвищення артеріального тиску. Подібні взаємодії більш вірогідні при застосуванні неселективних бета-адреноблокаторів. Гіпотензивні засоби та інші засоби з можливим антигіпертензивним ефектом (наприклад, трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини) можуть посилювати гіпотензивний ефект бісопрололу. Мефлохін при одночасному застосуванні з бісопрололом може збільшувати ризик розвитку брадикардії. Інгбітори МАО (за винятком інгібіторів МАО (-) В) можуть посилювати гіпотензивний ефект бета-блокаторів. Одночасне застосування також може призвести до розвитку гіпертонічного криза.

Лікування

При виникненні передозування перш за все необхідно припинити прийом препарату і почати підтримуючу симптоматичну терапію. При вираженій брадикардії: внутрішньовенне введення атропіну. Якщо ефект недостатній, з обережністю можна ввести засіб, що володіє позитивним хронотропним дією. Іноді може знадобитися тимчасова установка штучного водія ритму. При вираженому зниженні артеріального тиску: внутрішньовенне введення плазмозамінних розчинів і призначення вазопрессорів. При AV блокаді: пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом і отримувати лікування альфа- і бета-адреноміметиками, такими як адреналін. У разі необхідності – постановка штучного водія ритму. При загостренні перебігу ХСН: внутрішньовенне введення діуретиків, препаратів з позитивним ефектом, а також вазодилятаторів. При бронхоспазмі: застосування бронходилататорів, зокрема бета-2 симпатоміметиків і/або аминофіліну.

При гіпоглікемії: внутрішньовенне введення глюкози.

Арітел в Києві

Фармакологічна дія